Що робити, якщо дитина боїться засинати через страх?

Загадала на Новий Рік 2 самих бажаних бажання... Миру і здоров'я всій сім' ї... Але все йде якось по одному місці.

Рік почався з того, що дізналася, що корекцію зору зробити не можливо(в окулярах з дитинства), ну ок, не страшно, в лінзах походжу. Потім, виявилось у сина така ж історія як в мене. Передалося... Скільки сліз було, звинувачень себе, що маючи діагноз, не прислухалась до чоловіка і не перевірили раніше... Ну ок, це не так страшно. Я все життя в окулярах, потім лінзи, нічого, буває і гірше. Сину назначили окуляри на постійній основі, спец садочок по зору, і процедури. У вівторок комісія, пройшли всіх лікарів, але вчора у сина піднялась температура 39,кашель, червоне горло. Комісія відміняється.. Ну ок.

Ось уже з місяць турбує інше...

Всё почалось коли дитина хворіла отитом минулого міс. Температура підіймалася, тому поклали біля нас, щоб вночі не вставати. Син заснув і я пішла дороблювати хатні справи. Через годину він проснувся зі страшним криком, істерика якої не було вже роки 2. Думала щось наснилось. Насилу заспокоїли і з тих пір, кожного разу як лягає спати і вдень і вночі він каже шо йому страшно. Засинає зараз тільки якщо хтось лягає поруч і серед ночі прокидається, що йому страшно. Коли питаю що? чому? каже, що йому було все кругом ДАЛЕКО. Я не дуже розумію, але, ну мало лі, щось приснилось. І ось сьогодні лягає біля нас спати, ще світло ввімкнене і він каже що йому страшно, що все далеко. Кажу як, може окуляри вдягни? Він одягає і каже що всеодно все далеко, що тягнеться рукою до мене і каже що здається що ти далеко, і я до тебе не дотягнусь, але я дотягуюсь. Мені аж погано стало... Заглянула в інтернет, схоже на синдром Аліси в задзеркаллі, мікропсія, синдром тодда. Але боюсь читати далі і накручувати себе, але те що раніше здавалось чимось незначним, зараз просто руки тремтять від думок... Думаю, доведеться звернутись до невролога чи психіатра, коли одужає... Але зараз не можу знайти собі місця...