Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
#непунктуальність #гості Як ви реагуєте на те, що люди яких ви запросили на конкретний час, запізнюються на годину і більше? Коли в мене не було дітей - мене це дратувало, але я могла закрити очі. Зараз, коли весь день розписаний по хвилинах, і є чіткий графік - мене це просто вибиває з рівноваги 😡😡😡 Запросили друзів на 17.30... Зараз вже 19.00 - їх нема. Через годину мені треба вже йти збирати малого на сон - а тут гості і веселощі... Ну йомайо, бля! Ліпше вже хай не йдуть зовсім. Цікаво, це лише в мене такий пунктик?
Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.
36 тиждень вагітності. Сідничне предлежання плоду. Лікар сказала що скоріше за все малюк уже не розвернеться. І треба буде робити планове кесарево. А я абсолютно не настрояна на таке. Бо дуже уже крепко хотілося народити самій. Та і взагалі аж недобре робиться коли подумаю про те що це ціла операція. А після неї довгий час відновлення! Скажіть, у когось малюк перевертався на таких термінах? Чи можна взагалі спробувати народжувати самій при такому діагнозі чи все таки доведеться робити кс?(((
Дівчата, можливо хтось знає що це таке?чи хтось стикався з таким( Були вже в скількох лікарів результату ніякого, всеодно білий нальот з'являється.
Марина·
Мама двоих (1 год, 2 года)
Я би показала лікарю, але думаю що у Вашої дитини все ок)
Tania·
Мама сына (1 год)
Норма, на мою думку, мій теж хвилями так казав, перше слово мама - мамкав якийсь період, потім перестав 🤣 потім знову, вже після 1,5 - почав мамкати, повторяти багато слів , звуків, ходити почав взагалі тільки в 1,2))). Я би на вашому місці не слухала маму 😅 і спостерігала
Юля·
Мама дочки (4 года)
Ну на счет мама когда плачет это скорее исключение
Если ребенок говорит мама, то он это говорит, а при плаче это может быть случайно
И также на счет делиться
1:50 это не делиться
Но в 11 месяцев сложно что либо говорить
Рекомендую Вам собрать свое волнение и попробовать качественно заниматься с ребенком в игровой форме каждый день 3 раза по 10 минут
5 раз по 10, 10 раз по 5
Как угодно
Но чтоб это было качественное занятие, и чтоб ребенка не утомляло
И спустя месяц посмотреть есть ли от этого результат
Так как в таком возрасте сложно что-либо оценить, и для коррекции рано (если она вообще нужна)
Алина·
Мама дочки (5 лет)
у дочки были откаты несколько раз.притом както припадало на прививки,тоесть откатов было три,после каждой прививки она переставала говорить слова которые хорошо выговаривала(тут конечно с меня посмеялись,но так было,может совпадение)