У кого дети +/- нашего возраста, как бороться с зависимостью ребенка от гаджетов😭😞? У сына нет своего телефона, но он…

А яке хобі? Є фізичне навантаження?

Телефона у сына нет, покупать пока не планируем. Есть планшет, но на нем может играть только в выходные. В выходные у него времени свободного мало (ходит в школу в субботу, в воскресенье - спорт, кроме этого много времени проводим на улице, на велосипедах и т.д.). Играет в майнкрафт где-то полчаса в день (суббота и воскресенье).

На День рождения просит подарить приставку. Думаем купить, но я очень четко контролирую количество времени за игрой. Если ему дать волю, то будет что-то строить в майнкрафте постоянно.

У нас прям 100%таке саме...прям точно. Я не знаю що робити

Телефон мой , и они знают что его брать нельзя. Там нет игр. Планшет только на выходных сколько хотят . Папа забирает типа на работу и работает на нем . Потому что из-за планшета им ничего не надо ни игрушки , ничего. Всю неделю только мультики смотрят утром немного и вечером и то не в ютубе , они там такой бред находили , я его удалила. Смотрят полнометражные.

Чтоб не ныл надо искать занятия, они ещё не могут сами себе их придумать. Вы тоже ж сами в тел в течение дня втыкаете. Вот если ребенок не занят, ему нудно. Доставайте ему пазл, пластилин, ручка 3д, мозаика термо, гулять , кружки через день, соседских детей в гости, в настолки вместе. Тогда он не будет так ныть за телефоном. Если вам лень - просто признать и терпеть нытье. Я к слову тоже его терплю, у меня не всегда далеко есть ресурс развлекать

А ещё, если вы делаете домашние дела - давайте задания и ему- подмести, вытереть пыль, полить цаеты, заправить кровать, разложить вещи после стирки

1. Мамин/татів телефон - це їх телефон, їх інструмент, це не обговорюється

2. Таймер. Ставите і все. Задзвонив - дитина вимикає і планшет/телефон, і таймер

3. Хоче говорити про ігри - хай говорить, але ви маєте дати зрозуміти, що вас це не настільки цікаво, тому постійно про це говорити ви не хочете

4. У всіх є телефон? Добре. У моєї дитини він зʼявиться тоді, коли ми побачимо, що вона до телефона ставиться, як доросла і розуміє, що це не іграшка і це дорого

Говорю с личного опыта. Забрать гаджеты, мы забирали плавно.Сначала, увлекли поездками на выходные. В понедельник, сказали, что сегодня челендж. Если будет день без телефона, то следующие выходные делаем,то сто он скажет.

Но без истерики не получилось. Я пожалела его, сказала, что понимаю, но пока что ничего поделать не смогу.

Уже почти год без телефона. Иногда даю ему на компе в развивалки поиграть. Телевизор за прочтенную книгу(он сам придумал правила) и после 20:00 даже телека нет.

Но будьте готовы отдавать свое внимание. Говорить, играть, гулять….

Вообще нет зависимости сейчас.

У моего была, в свое время он днями залипал в планшете. Потом у него начался нервный тик и нам просто его запретили. Я забрала и сказала что б забыл. Включала мультики на телевизоре, играли, гуляли. Через неделю все прошло. Он просто смирился что планшета нет и не будет. Научился играть сам с собой с игрушками. Сейчас разрешаю не больше 2х часов пару раз в неделю. Он знает и этому рад, что хоть так. Да бывает говорит мол у нас в классе все играют и тд…но я держусь и не даю, так как не хочу что б тики вернулись. Да и вообще это печально как дети становятся зависимыми от гаджетов. Им ничего не интересно кроме них. По этому пока стараюсь ограничивать, еще успеет наиграться.

У нас также, скажу так: помогает спорт, физ нагрузки. Карате 3 раза в неделю , футбол периодически и бассейн, а также школа (пол дня он там), уроки, дополнительный Английский, логопед. Так чтобы у ребенка не было времени думать о играх. На выходных-активно проводим день вне дома (без гаджета) катается на самокате, велике, роликах, в парке и тд. Каждый день он гуляет на Улице во дворе с детьми (минимум час) Только так можно отвлекать. У меня гиперактивный ребенок и Нужно показывать мир вне гаджета. У ребенка есть свой телефон, но по факту у него не так много времени сидеть в нем. На моем телефоне нет игр и телефон мой и точка. Если моему дать выбор: поиграть в телефон или на улице в футбол с мальчиками то он выбирает футбол. И я безумно этим горжусь, пришли к этому не сразу. Объясняю какие минусы сидеть в телефоне: горбатый, в очках ходить будет, слабый, нервный, бледный , скучный - привожу примеры. Надо еще объяснять, разговаривать с ребенком.

Сейчас у нас 2 раза в неделю подготовка к школе и 3 раза в неделю танцы, поэтому особо времени у нее нет. Другого способа не знаю, когда болеет, залипает много, жалко ведь ее😪

Телефон свой, стоит родительский контроль -3 часа в день. Если сильно накосячила, может остаться без телефона на несколько дней - если пытается устроить истерику по этому поводу, наказание без телефона продлевается.

Телефона нет, и не планирую покупать, есть планшет 1 час в день после того как все уроки выучит, а так в принципе с истериками я не сталкивалась с гаджетами именно, потому что с самого начала использования говорила и приучала, что пора ложить, а сейчас старшая уже по часам соображает и мне уже и говорить не приходится она знает, что берет планшет в 15.00, а выключает в 16.00

Просто организуйте ему досуг,чтобы не было времени на телефон. А если нет возможности,то проволите дома качественно время. Рисуйте,в футбол играйте, читайте,пазлы... я такое проходила(только у сына был личный планшет.. это был страшный и нервный период для меня. Он только и говорил о нем и играх. Сейчас он берет мой тел. и уже спокойней реагирует. Но! Если не заниматься с сыном и не играть с ним,он будет ныть и выпрашивать игры

А чого ви не купити йому телефон і не встановити батьківский контроль, наприклад година чи дві в день? Тоді дитина буде, по-перше, розуміти що то її річ, не буде перейматись що одноклассники мають, а він ні. По друге, буде знати що кожного дня у нього є час, коли він стовідсотково пограє в телефон.

Так він може просити більше часу, але правила є правила, і йому буде легче це сприймати, коли будуть фіксовані умови, завжди так і все. А наразі він в постійному стресі дасте ви телефон чи ні, скільки часу він зможе пограти, почуває себе не таким як всі, і всі думки звичайно про це, тому що це дуже сильно хочеться, а ти постійно в "підвішаному" стані

Якщо він дійсно гіперактивний, і ви навіть тестували його на сдвг, то таким дітям дуже важливі правила і послідовність, тоді вони почувають себе краще, і меньше істерик. Має бути чіткий розклад дня і слідування йому. Добре зробити розклад на холодильнику наприклад, і кожного разу коли виконав те що за розкладом, ви клеїте наклейку напроти надпису, або даєте іншу нагороду, наприклад печиво. Завжди хвалити за виконане завдання, якщо щось не вийшло кажете нічого, завтра новий день, і буде краще. Таким дітям важливо мати якісь обов'язки, наприклад, прибирати іграшки і витирати пил, це також додається в табличку і вкінці дня, скільки пунктів виконав стільки печева/цукерок/наклейок отримав, і ви всюди поставили галочку. Ви все коментуєте і кажете дивись який ти молодец, скільки всього зробив. Туди можно вписати і почистив зуби, і поїв, і сходив в школу, і зробив дз, і навіть пограв в телефон, тобто повний розклад

Просто забрали планшет и всё, когда поняла что у ребенка одни разговоры о виртуальном мире, не о чем с ней говорить и я её не понимаю, а другое ей не интересно.

Хоть и ограничения у нее были по времени и тд, решили что лучше ей будет без него. Это неоднократно проверялось, ничего хорошего планшет ей не дает. Телефоны наши не берет, потому что это личные вещи родителей. На кружки ходит, дома с сестрами играют, книги читает.

Дівчата, дякую всім за поради! Так, ми намагаємось встановлювати правила, обмеження але вже й у нас з чоловіком ресурс вичерпується. Найбільше виснажують ці істерики і імпульсивність. Застелити ліжко, щось за собою прибрати, піти повчити уроки- це суцільні вибухи - не хочу, не буду, яке ви маєте право мене заставляти...в школу йти не хочу, на гпд лишатись не хочу, гуртки нецікаві не подобаються бо туди треба ходити...Вдома він потребує постійної уваги і 'ввімкненості' в його ігри, потреби....слухайте мене,давай поговоримо про мою гру, грайте так як я хочу, поріж мені яблуко, давай влаштуємо змагання але за моїми правилами...на вулицю якщо виходимо вдвох- бігай за мною, стрибай інакше мені тут нудно нащо ми вийшли (якщо на майданчик де є знайомі то звісно він з ними грає)..в магазин заходити не хочу, тільки зайшли вже нудить давай швидше виходити.. і т.д. іноді на це все просто немає сил, і ти даєш йому вдома телефон на пів години, а потім стає ще гірше. Враження що ми в замкненому колі(

Сын смотрел мультики на планшете 2 раза в день по 20-30 минут. Иногда по 40. Потом его начало засасывать. Как только ему становилось скучно, он начинал просить мультики. Истерик особых не было, но потом начался нервный тик и дерганье головой. Я ему сказала что позвонил доктор и сказал что планшет теперь нельзя из за дерганья головы. Первые три дня было тяжеловато, но мы справились. Сейчас он смотрит мультик по понедельникам минут 20-30 и все. В садике им иногда дают планшет и заданиями по полчаса. На это все. Ребенок активный, играет игрушками, строит Лего. Каждое утро просыпается и сразу бежит играться, а раньше сразу садился смотреть мультики. Я очень довольна.

Родителям которые сейчас переживают зависимость детей от гаджетов, могу только пожелать терпения и нее сдаваться. Меня очень впечатлило это видео. Всем советую к просмотру https://www.instagram.com/reel/C2AdRoRxipe/?igsh=MXhuNDVpMDFxeGpiZw==

1. У одного психолога почула, що є як факт люди, схильні до залежностей. З цим нічого на «біологічному» рівні зробити неможливо - вони піддаються залежностям, не одній, так іншій.

Але навіть якщо це Ваш випадок, це точно не привід опускати руки, але подвоїти зусилля спрямовані на навчанні дитини на засвоєння і, як на мене, головніше самостійному виробленню правил і самодисципліни. Ми все життя знайомимося з собою. Для когось з нас ок 3 години бути в телефоні, у інших падає зір, у третіх починаються тіки, у четвертих руйнуються стосунки.

На моє переконання батьки мають почати цей процес. Щоб дитина навчилася відслідковувати себе, свої реакції і навчилася самоконтролю, навчилася знаходити свої слабкості і компенсувати їх. Навчилася робити пріоритети: що краще: година телефону чи гра в футбол/півгодини фізики/того самого кодування/англійської тощо

2. Планшети/телефони - це найлегший спосіб отримати дофамін, тобто одразу. Плюс, вони миттєво стимулюють відео/аудіоканали, життя стає насиченим. І якщо нема чим зайнятися без них - життя стає сірим і нудним. Мозок усіх людей схильний лінуватися: тому його треба навчити і подеколи змушувати отримувати ті самі насичені емоції, переживання без техніки.

3. Я теж за те, щоб зробити графік дитини максимально насиченим, але з урахуванням її особливостей. Він гіперактивний, але нема СДВГ? До кого саме Ви зверталися? Чим пояснили таку поведінку?

Моя може бути дуже активною, але це може навпаки говорити про її слабкість - їй поки що неможна займатися активно.

4. До психолога завжди цікаво звернутися. На одному з ефірів я почула й іншу корисну ідею: дитина (але там був випадок дитини років 11-12) використовувала ігри як засіб соціалізації. Вона була доволі замкненою, в новому класі її не приймали. Але в грі хлопець показав себе дуже добре, грав в мережу зі своїми ж однокласниками, скоро став капітаном і отримав купу поваги. А мама (психолог) «контролювала», щоб гра таки була дозованою в житті (тобто щоб були у інші інтереси, щоб залишався певний рівень шкільної успішності тощо).

Також, через гру дитина може як факт проявляти свої сильні сторони, які не може реалізувати в житті. Наприклад, вона не впевнена в собі, а в грі виграє - та це ще то наркотик!

Якщо дитина хоче говорити про ігри - варто спробувати без засудження вислухати її. Увійти і зрозуміти її світ. Що саме він любить в іграх? Чи він чомусь там «навчається»? Про що він говорить з однолітками? Але в таких розмовах вкрай важко говорити НЕ з позиції «дорослий, який все знає і все одно забере у тебе телефон».

В 7 років це вже вік соціалізації - якщо в його оточенні усі в телефонах - міняйте оточення. Йому буде важко бути білою вороною. Якщо всі будуть говорити про нового персонажа чи що там, він буде прагнути усіма фібрами знати усе і більше за інших про того нового персонажу. Інакше йому буде потрібно бути неймовірно сильним, щоб виділятися відсутністю гри. Тобто бути білою вороною, але при цьому, щоб мати повагу однолітків.

Також мені дуже сподобалася теза про те, що треба відмовляти в чомусь з розумом. Так, доволі легко в 5,7,9 років просто забрати телефон, без пояснень, без контролю, без правил тощо. Але тоді дитина підросте і просто його буде забирати. Батьки в більш дорослому віці вже рідко авторитети, сил більше, телефон вже і так буде власний, а не буде власного - будуть у приятелів, будуть компʼютерні ігри тощо тощо. Вона не буде знати як насправді з ним поводитися, які є ризики, як це впливає на неї і на її життя. Не знаю, чи змогла донести думку.

Перевірте дитину у нейропсихолога і на інтегрованість рефлексів: це може (?) дати відповіді і навіть вирішити питання по імпульсивності і гіперактивності.

У сына также было. Мы делали 2 вещи:

1. Ограничили игровое время - 2 часа в день и только выходные дни. То есть, 4 часа в неделю получалось.

Тут все просто: ставите будильник, потом приходите по звонку и выключаете игру. Первые 3 раза будут крики и психи. Главное - выдержать и не давать дополнительного времени. Иначе эти истерики будут всегда. Потом ребёнок привыкнет к правилу.

2. Добавили разных игр, чтоб не циклило на одной. Играли с ним по сети в эти разные игры.

Тут же замкнутый круг - ребёнок будет хотеть только игры, пока нет ничего другого интересного. И не заинтересуется ничем другим, пока есть игры. Потому что с интересности игры ничто не сможет конкурировать, ни один кружок, спорт или прогулка.

Поэтому время игры нужно максимально сократить, чтоб появилось в жизни что-то ещё для него интересное.

Это поколение такое, все дети в телефонах и это очень грустно, сын старший тоже думает только о играх в планшете, даже гулять где то ему не интересно.

Мы забрали. Даем играть максимум на один час в день.

Сама столкнулась с тем, что дочь постоянно просила планшет. В один день оставили его не заряженным, дочь бегала пару дней просила, проверяла, а планшет не запускался. Она прекрасно знает как заряжать, но сама не трогает т.к. я и муж не разрешаем. В общем постепенно просьбы о планшете снизились, сейчас до сих пор не заряженный лежит. Но просто убрать планшет не достаточно. В идеале найти ребенку увлечение. Я купила пару любимых героев из мультика, раскраски, дочке зашли. Смотрим всей семьёй на выходных полнометражный мультик, вместе обсуждаем, отыгрывает персонажей на своих игрушках. Этого ей хватает.

Просто забрали. Зараз телефон 1 година у неділю можна пограти

Вечорами, іноді, на телевізорі вмикаємо мультики

Я думаю вам потрібні гуртки, будьмо, легша атлетика, яке хоббі дитині

У малой есть свой телефон с лета, но зависать разрешаю не больше 2 , ну аж 3-х часов на протяжении дня. Может и этого много, но так получается, в сад не ходит сейчас.

Если вижу, что поведение портится, то телефон изымается на 2, 5 дней , как я решу вообщем. Я долго не церемонюсь по этому поводу, максимум 2 предупреждения , что пора откладывать телефон в сторону, иначе бан на несколько дней)

Если хотите услышать совет , то как по мне забирать на какой-то срок гаджет, иначе эта зависимость может расти вместе с ним(( может стоит оставить только на выходные, может давать исключительно до 18-19 часов, чтобы не перед сном, может забрать на неделю хотя бы полностью и далее корректировать.

Очень индивидуально всё с такими маленькими детьми ещё

Я бы убрала совсем телефон. И занять - да, первое время будет сложно, но так у ребенка появится интерес к спорту, прогулкам, книгам

Маю дитину з РДУГ, підозрюю ОВР. Ми йому подарували планшет на 4 роки, типу мультики подивитись чи розвиваючі навчальні ігри. Все було ок поки в садку не почали всі грати в Майнкрафт. І це просто жесть. У нас є ліміт по часу, 40хв в день на гру, 1.30 сумарний екранний час в день. Крім гри дивиться ще відео на ютубі. Так ми помітили що гра негативно на нього впливає, він не розуміє плину часу, коли ми вкотре попереджаємо що скоро закінчиться екранний час, він погоджується, але коли гра припиняється починається істерика. Заспокоїти нереально, він стає агресивним. Коли оця агресія накопичується стається зрив, він просто себе не контролює і починається псування майна або неадекватна поведінка. Тоді ми планшет забираємо на тиждень. Йому важко, він психує, але за пару таких разів зрозумів логіку і мені здається адаптувався і вже не так нервує. Я думаю головне це попередити про те скільки він може пограти, потім до того як гра вимкнулась мінімум один раз попередити що скоро вимкнеться, краще 2-3. Діти з РДУГ не вміють контролювати і емоції, тому треба його готувати що гра вимкнеться. Найголовніше це бути послідовним, якщо кажете що не буде грати, не ведіться на випрошування. У мого присутній ОВР, він весь час спорить особливо коли нема настрою, будь-що треба виспорити і йти на перекір. Я читала що діти з ОВР отримують задоволення коли їм дають те, що заборонене. Може і у вашого таке саме, може він отримує задоволення коли пробиває вашу стіну заборон. Типу стоїть ниє ниє і ви даєте телефон. І він щасливий що добився.