Не было до 1,9( и не говорила мама, но к двум как прорвало, что все появилось и стала без умолку болтать
Тоже переживала, ходила к врачам, но слава богу их догадки не подтвердились
@dalll, ищу нейропсихолога,в даном случае это больше к ним,но те кто принимает таких маленьких,все за границей и онлайн из тех что я нашла…2 раза уже ходили к неврологу,сказали ок,вот пойдем 3-й ….я надеюсь моя паника дурная напрасная,но нервы на пределе,в голову лезет дурное(везде пишут за этот палец,и нигде не написали,что всякое бывает,хорошо,что сейчас есть интернет,но для таких ,как я паникеров ,это иногда убийство(
Недавно с подругой это обсуждали. Она говорит, что у ее сына (ему 10 лет сейчас) вообще не было указательного жеста. Даже намека на него. Но он у нее в 1,10 уже хорошо разговаривал.
@13tanya, є багато питань,але типу не говорить,ну багато хто не говорить і т .п, мама ,папа,баба є ,відгукується,дає тільки коли хоче,коли йому щось треба відкрити ,більше щоб прям ще щось точно вказувало на щось не нормальне,поки не бачу,але цей палець не дає спокою (((
@helgalinnik, якщо щось хоче підходить,де наприклад щось стоїть,тягнеться рукою якщо не достає,обертається і може плакати і далі тягнутися рукою,інколи виривається типу дяй,по словам по настрою мама папа,бабабаба…на імʼя відгукується,в очі дивиться,до людей підходить в парку наприклад ,заглядає в очі ,усміхається з цим наче проблем нема…як у вас було,як почали розуміти що щось не так?
@rita.riri в рік почала розуміти. Хоч на той момент в очі дивився, посміхався, до людей підходив. А ось отак тягнувся за чимось, плакав, але не показував. Потім став моєю рукою показувати. Мови у рік не було, жодного слова/півслова, нічого навіть не намагався повторювати. Іграшками грався не так. Все любив крутити. Нейропсихолог - це не лікар. З ним можна займатися, а не слухати припущення щодо діагнозу. Але я з тих мам, що не вірять в чудо, типу: ой, у мого не було і все норм, ой, мій до 4 не розмовляв, в тепер рота не закриємо і тд. Це у когось, воно абсолютно точно не таке, як у мене. І краще я буду сама наблюдати і давати оцінку, та буду звертатися до спеціалістів, ніж слухати про чудо зцілення. Впевнена у тому, що якщо мамі щось здається, то їй не здається. І головне, що це ваша дитина, ви за неї відповідаєте, а не ті, хто вам скаже, що все добре і не переймайтеся. Краще зробити більше, щоб спокійно сказати, що тепер я впевнена, що все добре