Криза 3-х років? Як реагувати на витівки дитини, що плаче?
Дівчата,підкажіть будь ласка яка у ваших діток поведінка нашого віку цікаво послухати?Бо мені здається,що в мене з дитини янгола став просто нестерпний нитік,який часто намагається цими слізьми усього досягти.Ще коли кажу,що не роби те чи інше,то він це починає робити у 100 разів більше,наприклад сьогодні були в гостях почав куверкатися і постійно бив мене ногами,я пояснила що мені боляче і не приємно він почав ще частіше це робити,а потім коли я сказала що ми йдемо він почав плакати і кричати,ми вийшли поговорили разом в тиші і він відразу заспокоївся і сидів грався іграшками як наче нічого і не було,а я уже на взводі 😤 після кожної такої ситуації.Це криза 3-х років?Як виходити з таких ситуацій?
Комментарии
До речі вам написали коментар про емоції, я роблю так само, і мій так само розказує коли він злий, чи сумний, чи веселий. Але то не заважає йому стояти на вухах вдома, і на моїх також😂 А якщо істерики, їх зараз значно меньше, але без них ніяк, то проговорювання емоцій дуже допомагає
У нас то же самое. Когда я говорю, что уже поздно и в квартире нельзя шуметь, прыгать, кричать, то тут же начинает и прыгать и кричать. Прощупывает границы как-будто. Когда у него совсем тяжелые дни и меня накрывает, сажусь читать литературу по воспитанию детей, понимаю почему он так себя вел и немного становится легче. Нужно конечно контейнировать эмоции ребенка, как вам выше написали, но честно я в моменте забываю это делать, а просто обнимаю и жалею сына. Верю, что он перерастет этот период и понимаю как ему тоже сложно, ведь он уже понимает чего хочет, но не понимает, почему что-то не нужно делать или нужно делать то, что он не хочет😓
Десь в такому ж віці в нього було з перемінами: то кілька днів/тижнів малий нюняв/істерив, то якась агресія іноді включається, то звичайний в нього настрій. А тоді минулося.
Я спочатку бісилася, кричала, була нервова і зла постійно. Потім видихнула, і щоразу старалася бути максимально спокійною і щоразу знаходити причину на ці сльози чи злість і все йому проговорювати, коли бачила, що заразтвін мене почує. Називала його емоцію, що зараз він сумний/злий/соромиться/боїться. І потім старалася якось заспокоїти, підібрати слова, вигадувала історію, зо зі мною в дитинстві таке було і тд.
Коротше, оці перепади настрою минулися. Але зараз він вже підходить і говорить: мам, я сердий, бо, мам, мені сумно, бо.. мам, зі мною шось таке відбувається, я не знаю що, але я хочу чи плакати чи все ламати і тд.
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу.
Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць ...
25.10.2017, моїй дитині рік і 4 місяці, все було добре, поки я не почула від мами -кров, ручка !!!
я пережила ад! Так у деяких є проблеми по гірше, але в ті секунди мені здалось, я втрачу себе, свій розум!!! Дитина розбила вазу і порізала долоньку,ми до крану, а там -я упущу момент опису, але ппц...живого місця не було... ми в чому були в тому поїхали в лікарню , вона Дякувати Богу в пару хвилин від дому!
При огляді хірурга я як кару почула-наркоз, операція, все мені більше нічого не треба бу...
Как помочь ребенку перейти на украинский без стресса?
Дівчата, таке питання, до повномасштабного вторгнення ми були російськомовною родиною. Дитина почала розмовляти у 3 роки на російській звичайно як і ми і всі наші родичі. Після 24 лютого 2022 року ми с чоловіком перейшли на українську мову. Нам було спочатку важко, але десь вже рік розмовляємо з дитиною виключно українською. Бабусі і дідусі продовжують розмовляти з сином російською. У садочок він не ходить. він усе розуміє але все одно відповідає все російською. Чоловік вже почав його виправляти...
Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засм...
Казка на ніч
#Мояісторіякохання (тільки для тих, хто читає, решта проходимо мимо, не цікаво😂)
Частина 9 😝
Ось і доходимо ми потрохи до кульмінації моєї історії, та самого основного моменту в моєму житті, знайомства з моїм чоловіком. З цього моменту і почалося насправді моє життя! Моя історія ділиться на два етапи, до і після! Все, що було до,я старалась забути довго, замкнувши ці спогади у довгий ящик, і лише в цій історії пригадала, тай то не усе...Все, що було до, настільки ранило мені...
Потребує більше уваги. Тому що вже є що сказати і показати, хоче грати з вами, а ви вже втомились, то дитина наче підросла. Мій іноді мене дуже доводить, я злюсь, але співчуваю йому, розумію що я йому потрібна, але собі я потрібна теж, і тут така собі проблемка. Чекаю поки виросте, і буду плакати за часом коли був маленький))