Адаптація в садочку…
Синочку зараз 2.5 роки. Ходимо з жовтня місяця. Перший тиждень було все добре. Зараз неймовірні істерики, валяється на підлозі, кричить, не може мене відпустити. Я дуже рішуче налаштована на садок, хочу аби він ходив , розвивався… але ці істерики в момент коли його забирає вихователька зводять мене вже з розуму.
Весь день веде себе добре. Грається , їсть, спить , а ось ранок - жах.
Хворіємо дуже часто, ходимо 3 дні, 2-3 тижня вдома.
Поділіться досвідом, в кого були схожі ситуації ?🙏🏼
Пробовали в три года пойти в сад, сын не отпускал плакал. Причем я не оставляла его сразу, адаптация была постепенная с моим присутствием во время прогулки детей, но как только я говорила «пока пока, я вернусь когда пообедаешь» он начинал плакать и я не стала настаивать. Видела как дети не переставая плакали на руках у воспитателя всю прогулку, своему такого не желала. Вернулись в садик в 4 года, ходит с первого дня с удовольствием.
У нас тоже была адаптация постепенная. В саду не плачет вообще. Сегодня утром уже все было гораздо лучше, поплакал дома , пошел на руки к воспитателю, и наблюдала как он побежал в группу сам, без слез, даже забыл что я там рядом была. В общем надеюсь скоро пройдет все 🙏
Всё пройдёт, дайте время ребёнку и себе. Раньше моя также плакала, силой снимала с себя и отдавала в руки воспитательнице, плакала ровно минуту, пока меня видела. Думаю влияет болезни, из-за которых часто пропускает сад. Пройдёт адаптация, перестанет болеть и слезы пройдут. Сейчас моя может рыдать, но утром дома, из-за того, что не выспалась..
Я через це перестала водить в садочок в 2,3. Потім було ще кілька невдалих спроб і з задоволенням після тільки в 4,5. Я не наполягала, була можливість не водити
Было такое … пусть попробует кто-то другой в сад его водить чтобы не вы. От болезни энгистол курсами пропиваем .месяц два не болеет ,если вирус то проходит в легкой форме. Плюс промывать нос перед садом и после
У нас така ж ситуація, але син старший. З жовтня в садок ходимо, максимум 3 дні я відразу хвороба.
Вихователька порадила після довгої перерви приводити спочатку ненадовго. Ми перший день ідемо на 3 години, потім на 4 , потім на 5 і знову хвороба.
Але таким чином ці 3 дні син більш-менш зранку нормально йде. Сльози є, але без істерик.
Поки так ходимо, надіюсь, ближче до літа буде менше хворіти і ми зможемо ходити частіше і надовше.
Такс, в мене син з 2 років в садочку. Були і злети і падіння. З власного досвіду- якщо дитина ходить добре, а потім зненацька починає істерики - значить щось відбулось. Може щось не суттєве для дорослого, але для вашої дитини неприємне і тепер така асоціація.
Наприклад - одного разу в садочку було відключення світла і моєму сину підмили попу після туалету тоненькою струйкою прохолодної води (бо тиску не було і бойлер не грів).
І ще тиждень він нив що не хоче в садок і благав лишити вдома... а потім я в діалозі виманила цю інформацію з нього і попросила директора садочку щоб вони лагідно і ніжно показали сину що водичка вже тепла і то було випадково. Садок приватний. І все, дитина знову ходила з задоволенням :)
Але це вже він розмовляв. Тож легше розібратись.
Питайте дитину чому, цікавтесь що лякає, чи бентежить і вірте.
Можливо банально йому тапки незручні чи білизна для сну рожева і йому не подобається.
Все вийде :)