Про лагідне завершення ГВ, яке відродилось після війни.

Тут трошки передісторії, конктретні кроки у каруселі

Наше вигодовування завершилось в 2.7.

Цей вік не виходить за межі рекомендації ВО3, але часто виходить за рамки розуміння нашого суспільства.

Поки я годувала доводилось стикатись іноді з «mom scheming» (десь після першого року).

Навколишній тиск змушував відчувати себе «не такою як BCI».

А саме фрази: «та там вже просто вода», «та ти шо, він же ш вже такий дорослий», «Привчила».

Але ніхто не вивчає при цьому природні потреби малюків і мами!

Всі рахуються тільки з маркетингом (продаж сумішей і ліжечок від 0) і думкою суспільства.

Ще в мене син на порядок більше за свій вік. В 4ри місяці він був більше ніж деяки річні діти, в 2 роки як в 4.

І тому годувати у суспільстві було ще дискомфортніше.

Але, я витримала весь тиск і дочекалась того самого моменту.

Моменту, коли перш за все готова мама!

Коли в один момент просто тебе переключає і ти відчуваєш що все, твоя дитина доросла і ти більше не хочеш щоб тебе чіпали. Це було справжнє щире моє бажання і рішення, а не суспільства і мамочок, що казали: «та вже досить».

Сенс у тому, що тільки ваш з дитиною тандем в курсі, коли «вже все».

Що ж, які саме кроки я зробила для мʼякого завершення?

Дивіться в фото-каруселі ✨