Хочу поділитись з вами…
На початку вагітності, я вирішила для себе зменшити круг спілкування. Тому що почали всі дратувати тупими питаннями, наказами і тд.
Зараз моя вагітність підходить до кінця, і я побачила хто є хто для мене… як виявилось , найдорожчі люди, стали чужими…
Це нормально, коли я не хочу ні з ким спілкуватися окрім чоловіка? Він один мене не дратує! Всіх інших терпіти не можу, на звичайні питання дратуюсь… уявляю, коли дитина народиться, то всі будуть хотіти брати її на руки .. я розумію що від мене ніхто не забере мою дитину, але я просто не хочу щоб взагалі її хтось трогав… можливо після вагітності мені це пройде . Але зараз я не знаю що з цим робити…
Можливо хтось стикався з таким. Поділіться, я буду вдячна🥺❤️
Коли людина свідомо без якоїсь причини перестає спілкуватись з людьми, з якими раніше нормально спілкувалась-то як мінімум « хто є хто» стосується, насамперед, і цієї людини.
Ви ж теж можете дратувати сестру свою, наприклад. Це привід Вас викресли з життя? Чи привід знайти точки дотику і підтримувати сімейні відносини?
Якщо дратують-можна проговорити про це, окреслити чітко свій особистий простір, а не заховатись від усіх за шафою. Це прояв слабкості.
І зацикленість ТІЛЬКИ на чоловіку-це не ок. Як мінімум, в часи тимчасових бурь з чоловіком у Вас немає ніякої підтримки душевної. Як максимум-чоловік сьогодні є, завтра його нема. Життя непередбачуване. А ти один, бо тебе раніше бісили якісь запитання від батьків чи братів-сестер. Дуже дитяча позиція.
В мене так було, після пологів все минулося, але в дитини характер важкий, іноді жартую, що це він на мене так впливав під час вагітності
У мене теж була подібна історія. Просто не хотілось спілкуватись з людьми, лише чоловік) а тим паче, якщо якісь зауваження, поради і т.п. - все здавалось наглістю та приниженням - бісило) через декілька місяців після народження дитинки попустило, гормони мабуть)))
У меня такое тоже было ,особенно от советов других ))) Когда родила малую не давала никому ,хотя потом всеравно её брали бабушки ,дедушки я смотрела и наверное по взгляду было видно что отдайте мне её обратно)))Свекровь тоже любит облизать ребёнка до сих пор я постоянно злюсь и не знаю как сказать чтобы не целовала её, она ведь и так раз в 2 месяца приезжает .После беременности ни с кем не общалась нырнула тупо в ребёнка и так каждый день ребёнок, муж, готовка,уборка и так было 3 месяца потом началась ужасная депрессия, ночами просыпалась от испуга ,были панические атаки, все бесило и муж и злилась на себя и то что не успевала все как раньше ,в голове постоянно были плохие мысли ((( Не знала что делать. Ходила в церковь на исповедь, потом посоветовали психолога она так себе помогла ,сказала лишь то что это депрессия нужно больше общаться с другими и уделять время себе .После этого начала гулять иногда сама хоть час ,два ,общаться с подругами и она как-то прошла сама.Хотя иногда сейчас мне кажется не до конца. В общем общение нужно обязательно, а-то можно с самой собой крыша поехать )
Ой у меня со свекрухой так, с мужем моим у неё отношения просто ужасные, да и я её не очень, но в силу воспитания не могу послать, накричать и т.д. в нашу жизнь любит влезть, особенно в личное (например в постель..).
Про беременность она узнала только на 5 месяце (потому что она ещё за год до этого говорила "наступят холода, вы мне хорошую новость скажите" (именно про ребенка), и говорила что сын будет (я хотела дочь). Меня это смущает очень. Любит с чужими людьми нашу личную жизнь обсудить. Короче вечно звонила , хотела приехать пощупать животик, обнимать меня и т.д., а я вообще не хотела чтоб она смотрела на живот, не то чтоб не прогала. Какие только ситуации я не придумывала, лишь бы она не приезжала, но она так и не смогла увидеть меня беременную, и слава богу) благо муж меня поддерживал в этом. А после родов ничего не поменялось, не хотела чтоб приезжала, видела, вообще.. на выписке забрала малого у мужа, начала с лицо его чмокать, боожее, моя мама как только не старалась меня сдерживать , злости моей не было предела .. короче не уверена что и у вас быстро это пройдёт, держитесь ))
П.с. к слову, почему так сильно сторонюсь свекрови, она неряшлива, пьёт и сильно, прокуренная вся, грубая, на вид точно что ведьма какая-то старая😅
Не пройде! Коли донька народилась я нікому окрім чоловіка не давала її на руки, ревнувала. Навіть бабусі тримали лише при моїй присутності не виходячи з кімнати і не довго
Коли були хрестини (в 3 місяці), і всі хотіли її потримати, то в мене взагалі око «сіпалось». Особливо коли одна людина взяла і пішла з малечею гуляти по будинку
Мне было норм, когда моя мама, папа, тетя брали малого на руки. Когда свекровь с тупыми комментариями, то бесило, думала взровусь.
Но поверьте, пройдет время и вы будете рады, когда малыша будут выгуливать/развлекать другие, а не вы))
Постарайтесь спокойно отстаивать границы, когда вас бесят люди, я так не умею, к сожалению)
У меня так было. Раздражение от непрошенных советов и предложений в беременность, сменилось на такое же после родов😂 по поводу советов для ребенка, как одета, как кормлю, как воспитываю. И все они от родственников. Просто очерчиваю границы, если не понимают, сокращаю общение. Но как ни странно, все понимают, только нужно часто и твердо повторять свою позицию. Так устроен социум, очерчивать свои границы и контролировать эмоции нужно обязательно, этому и ребенок будет учиться у вас
Сейчас это нормально. После родов ещё какое-то время будет колбасить, гормоны и тд, раздражать будет всё и все.
Но я бы не отрубала полностью всё общение, а поставила на паузу. Когда гормоны успокоятся, вам может не хватать этого общения. Чтоб вам при желании было к кому пойти за общением, помощью.
Ну а если не захочется, ну и ладно)
Вас самі почали всі дратувати, і ви при цьому зробили їх винними ? Гормони то зрозуміло, але і інші не мають терпіти зневагу до себе.
Ні це не так. Я знаю що мій організм зараз переносить багато змін і емоційних в тому ж числі.
Але я не просто це написала , а тому що найближчі люди, віддалились від мене, і навіть коли я не дуже хочу щоб трогали мій живіт вони кажуть: «ой а я ще маю тебе питати»?
Ну як мінімум Да! Бо це моє тіло.
З моєю думкою ніхто не рахується і зневажає її .
@adabella ви самі собі суперечите. На початку самі ж написали, що вирішили скоротити коло спілкування.
А щодо наступного. Чіпати вас чи щось робити з вами без вашого дозволу не має право робити ніхто. А ось щодо віддалилися, то тут це працює з двох сторін. У людей своє життя, у вас своє. Припущу, що можливо вам здається, що раз ви вагітні, то всі повинні сконцентруватися на вас. Можливо вам зараз нудно, і не знаєте чим зайнятися, а у людей як мінімум, робота і свої сім'ї. Або просто різні зони інтересів, бо вас зараз цікавить вагітність і все що пов'язано з маленькими дітьми, а ваше оточення має інтерес до іншого.
@dariya.kiev, я розумію про що ви кажете.
І знаю, що не крутиться світ тільки навколо мене . Гормони гормонами, але я все рівно в свідомості, не робіть з мене егоїстку.
Я вирішила скоротити круг спілкування «через приниження» а не тому що я собі так хочу.
Ось причина.
Меня в беременность никто не бесил ,но вот после рождения, давать на руки ребенка тоже никому не хотела ,и не давала) свекровь первый раз взяла на руки в 2 месяца)
Меня тоже все бесили в беременность, но я ещё до неё разочаровалась во многих. Поэтому мне было немного легче)
Коли людина свідомо без якоїсь причини перестає спілкуватись з людьми, з якими раніше нормально спілкувалась-то як мінімум « хто є хто» стосується, насамперед, і цієї людини.
Ви ж теж можете дратувати сестру свою, наприклад. Це привід Вас викресли з життя? Чи привід знайти точки дотику і підтримувати сімейні відносини?
Якщо дратують-можна проговорити про це, окреслити чітко свій особистий простір, а не заховатись від усіх за шафою. Це прояв слабкості.
І зацикленість ТІЛЬКИ на чоловіку-це не ок. Як мінімум, в часи тимчасових бурь з чоловіком у Вас немає ніякої підтримки душевної. Як максимум-чоловік сьогодні є, завтра його нема. Життя непередбачуване. А ти один, бо тебе раніше бісили якісь запитання від батьків чи братів-сестер. Дуже дитяча позиція.
Цікава думка, але я не погоджусь з нею. Тому що, є дуже багато причин чому мене дратують ті, з ким я була колись у нормальних відносинах.
Від них постійне приниження.
Я не викреслюю ні в якому разі нікого з життя.
Просто я не можу зрозуміти, чому ДО вагітності до мене добре ставились, а коли я вже завагітніла, постійно треба дьоргати мене і підколювати..
Есть у меня знакомая,которой никто не нужен кроме мужа и его общения ей достаточно. Так вот, он бы с радостью ее выпроводил с кем то погулять/встретится,ведь круг общения должен быть,у Вашего мужа он по-любому есть как минимум из-за его работы,а вот у Вас его не будет,а жизнь такая штука,что сегодня он рядом любящий муж,а завтра уже нет (упаси Господь).
Поддерживаю. Кроме того, мужчина больше ценит женщину когда у нее какие -то ещё другие интересы, кроме муж -ребенок
Нормально. Просто проявляется материнский инстинкт.
Хотя мне до сих пор для общения нужен только муж. Ну а тк он не дома -приходится общаться с другими людьми, чтобы совсем не поехать
Гормоны, защита потомства (ведь мы биологические существа). Посмотрите, как в животном мире самки защищают детёнышей, даже от самцов. Родится ребенок, а дальше разберётесь, что и к чему, кому можно доверить ребенка, кому нет. Первый год жизни малыш неотрывно привязан к матери, называется комплекс Пра-мы (поэтому многие мамы говорят "мы покушали, мы погуляли и пр."). Постепенно будет вырабатываться доверие к миру. Главное, не волнуйтесь по поводу проблем, которых ещё нет.
Так как на 8 месяце беременности от меня ушел муж к любовнице, он меня не то что бесил, я была в шоке 🤯, не понимала в какой реальности нахожусь и вот меня бесили все влюбленные парочки, я ненавидела всех и его в большей степени. Мой единственный друг это моя мама. Она морально мне очень помогала. Хотя находится в 3 тыс км от меня.
После родов у меня тоже раздражение от всех…но со временем прошло…только вот друзья все потерялись за это время.
Есть у меня знакомая,которой никто не нужен кроме мужа и его общения ей достаточно. Так вот, он бы с радостью ее выпроводил с кем то погулять/встретится,ведь круг общения должен быть,у Вашего мужа он по-любому есть как минимум из-за его работы,а вот у Вас его не будет,а жизнь такая штука,что сегодня он рядом любящий муж,а завтра уже нет (упаси Господь).