Що для Вас є основними складовими для щасливих відносин (шлюбу), якщо рахувати по черзі від головного?
Кохання, повага партнерів, сумісність у побуті, діти, вільний простір у відносинах, довіра, фінансова впевненість і так далі (можна своє).
Чомусь мені здається, що з часом в мене помінялись місцями деякі цінності, ніж були 8 років тому. І ще. Кохання. Воно з завжди так, що хтось один кохає значно більше? Буду відвертою, що у наших відносинах з самого початку любові зі сторони чоловіка було значно більше. Напевно так і досі. От як пишуть "до нестями". Теж люблю його безумовно але без рожевих окулярів і без шаленості тієї, що колись таки була в моєму житті. І мені інколи саме цього не вистачає.
Лучший комментарий
Комментарии
Личные границы, доверие, уважение,совместимость в быту, дети.
Финансовый план для меня не играет большой роли. Были времена,что чисто я работала,95%с начала брака работает чисто муж.
На счёт любви у меня вообще специфическое мнение. Я считаю,что нет такого понятия,как любовь и всех этих бабочек в животе. Есть доверие, уважение, привязанность в конце концов.
Люблю я в этой жизни только себя, поэтому для счастливых отношений конкретно мне нужно, чтобы партнер был с высоким айкью и очень важен его финансовый статус и плюс нестандартный подход к сексуальным отношением, раскрепощенность и желание постигать новые горизонты
Та спочатку треба визначитися, що таке щасливі відносини…
Мені важливо, щоб мене приймали. У мене (як і у всіх) є свої особливості. Мій чоловік їх приймає і не пиляє. А коли я партачу, то ми з цього сміємося, а не тонемо в критиці.
Я не зовсім вірю в «завжди хтось любить більше». Ми усі росли по-різному. Усі по-різному можемо, здатні/не боїмося проявляти свої почуття.
У нього теж нема щодо Вас рожевих окулярів. Він же дорослий чоловік, правда? Ви ж навряд єдина жінка в його оточенні, а у нього є критичне мислення. Просто він Вас приймає повністю.
А шаленість… у мене купа питань щодо цього (не до Вас). Якось почула в одного психолога, що ми любимо пристрасть, якщо ми росли в родині без стабільної привʼязаності. Тобто ми «закодовані» на емоційні гойдалки. Щось в цьому є.
З іншого боку, Ви дійсно можете не реалізовуватися, не розкриватися як особистість, нема відчуття, що Ваше внутрішнє сонечко яскраво сяє, а це буде тягнути і … нудоту в приватне життя. Це ж сполучені посудини. А щоб цього не було, потрібно збільшити кількість енергії в приватному житті, але чоловік-то тут до чого? Якщо Ви самі наповнитеся енергією, тоді вона перетече і в приватне життя. У Вас буде енергія інакше з чоловіком спілкуватися, веселіше готувати вечерю, мати цікавіше сексуальне життя. Мені здається, якось так.
Фінансова впевненість. Я вважаю, що жінки НЕ мають покладатися на чоловіків в цьому питанні. Ти - дорослий - отже, бери відповідальність за себе і за дитину. Ні, це не говорить про те, що треба самій на усе заробляти, за себе в кафе платити, за свою зп купляти щось дитині. Але чоловік - це окрема людина, зі своїми рішеннями. Захоче - піде до іншої жінки. Захоче - вирішить поміняти професію і з десяток років виходити бодай на попередній рівень доходу. Не дай Бог, помре або захворіє. Це ОКРЕМА людина.
Довіра і повага - гіпер важливі. Обговорювати мене в плані пліток - ні. Казати мені одне, а насправді мати на увазі інше - ні.
Один з найважливіших факторів для мене - турбота і рівноправний розподіл обовʼязків. Ти доросла людина: встань і сам приготуй вечерю, якщо хочеш їсти! Якщо не хочеш готувати - будь ласка, можна розвісити білизну, можна поруч зі мною посуд мити… з якого це дива я ЗОБОВʼЯЗАНА витрачати своє життя на це? Вочевидь, усі родини різні. Вочевидь, різні традиції. Але мене не влаштовує чоловік, який лежить на дивані, а жінка в цей час усе по хаті робить.
А щодо турботи: йдеш робити собі чай? Зроби й мені. Або спитай, чи зробити мені.
Якось так.
Я считаю основным взаимную любовь к друг другу и уважение. Это база. Без нее все остальное рушится
Уважение. А оно тянет за собой и всё остальное - уважение границ друг друга, привычек , увлечений, труда
Понимаю Вас хорошо на счет любви безумной, но до мужа
У меня наверное
Совместимость в быту
Уверенность в завтрашнем дне, видение одного пути по жизни
Уважение
Любовь
Финансовая стабильность для меня важна как и уважение
То есть все эти пункты у меня на первых местах, без которых невозможно строить семью
Я с Вами. Муж тоже любил и любит больше,даже спустя 13 лет. И честно говоря, никогда безумной любви к нему не испытывала. Сейчас и его жалко,и себя с такой жизнью...
Чомусь про любов і не подумала в першу чергу, це для мене безумовно. А на першому місці те, що я ціную найбільше, це наша сумісність характерів, ми "на одній хвилі", одне ціле, у нас однакові смаки, цінності, навіть характер схожий, обидва засранці, інтроверти, нам ніхто і ніщо не потрібно крім наших відносин, і нам комфортно варитись в своєму соку. Ось це для мене комфортні і ідеальні відносини. А далі все інше, яке і так випливає з першого, це підтримка, повага, побут. В плані побуту і фінансів все поділено давно, у кожного свої обовʼязки і всіх все влаштовує)
О, так! З приводу "засранці" це теж важливо))) Він мовчки може збирати мої пусті чашки по квартирі після кави або помити посуд, на який в мене небуло часу або настрою, щоб помити. Так само і я за ним.
А є ж люди, де із-за не митого посуду такі сварки, бо для когось це табу і жах, хоча в іншому все чудово
Я в браке 14 лет, 17 в отношениях с мужем в общем. Для меня на первом месте - надежность! В жизни бывает всякое, но вот это ощущение, что не подставит и не бросит человек, чем меня на первом месте. Финансовый аспект (средний уровень, скажем так, никогда не мечтала о богатом муже), переносимость друг друга (бывает, что со временем люди начинают друг друга раздражать, без конкретной причины и тогда это ад и придирки!); наверное любовь и чувство юмора где-то рядом идут, потому что накал этого чувства меняется, то у тебя, то у него, в зависимости от жизненных обстоятельств. Ну а без чувства юмора тоже сложно 😊 Что касается равных обязанностей по дому, с детьми, и тд для меня это база, без этого брака и отношений для меня просто нет…