Як ви вважаєте, на чому тримаються шлюби тих, хто в ЕС, поки чоловік в У? Які відносини у пари? Як чоловік чекає жінку?

1) він однолюб, у мене нема ані часу, ані бажання шукати когось тут - мені комфортно самій з собою з усіх боків.

2) він мій друг: коли мені погано або добре - я йому телефоную або пишу смс. Тому зазвичай ми спілкуємося пару разів на день

3) його «тримає»/підтримує його оточення, яке мене знає десятки років - йому тупо нема коли і нема з ким, нема де гуляти.

4) я сама собі (тобто ми з ним це не обговорювали) дала дозвіл на його «зраду»: якщо йому потрібна буде фізична розрядка - думаю, він берегтиме мої почуття і нічого про це не скаже. Якщо ж він знайде собі іншу жінку варту того, що бути його дружиною і мамою дітей - ну, це могло/може статися будь де, будь коли…

5) я не маю ілюзій щодо нашого майбутнього: може бути, що за це час ми так змінимося, що коли знов будемо жити разом, за деякий час вирішимо розлучитися 🤷🏻‍♀️ це питання вибору. Я вибрала цього чоловіка не просто так. Він вибрав мене не просто так. У нас чудові діти. Він бачить/чує, що я виховую їх в любові/повазі до нього навіть на відстані. Кожен робить те, що може.

6) ми ставимося до цього «розлучення» як до моєї з дітьми відпустки, як до поїздки в літній табір для вивчення мови. Це дає ілюзію, що я ось-ось приїду. Вочевидь, якщо є депресійні настрої накшталт «війна буде тривати роки!», «я зможу повернутися до України тільки за 4+ років, якщо не більше!», тоді шлюб буде важко зберегти. Вірніше, його можна буде зберегти, якщо обидва захочуть і дійсно дозволять одне одному слабинку, або якщо зможуть влаштовувати собі побачення на відстані.

7) ми почали будувати шлюб дорослими і не зважаючи на те, що таки закриваємо певні травми одне в одному, але при цьому намагаємося приймати одне одного. Неідеальними. Наприклад, я просила його пошукати дитячі речі, які я залишала після старшої для наступної дитини. В 2 кімнатах. Він їх більше року шукав. Знайшов, коли дитині вже було півтора року в дивані, на якому спить… або я просила його терміново на паспорт подати, бо планувала терміново змінити країну. Подавав 4 місяці, ще й примудрився втратити перший оригінал свідоцтва про народження. Тощо тощо.

Можна було влаштовувати кожного разу скандал. А я приймаю його таким. Він не зобов’язаний робити усе, що я прошу і саме так як прошу. Я знаю його слабкості; він знає мої, і ми їх приймаємо.

Я не знаю, що буде далі. Поки що ми родина.

Из моих знакомых, которые разъехались, 7 пар развелись. Одна пара еще вместе.

Кто то по инициативе жены, которая решила не возвращаться, кто то мужа, который устал ждать.

Не осуждаю ни одних, ни вторых. По моему глубокому убеждению, брака на расстоянии на существует. Семья либо должна быть вместе , либо не быть

На ценностях держатся. Как это на чем ?

Ценности, приоритеты, чувства.

Я вернулась к мужу в июле этого года , нууу что могу сказать за отношения , понимала что если не вернусь , то распадется брак . Уверена что он не гулял, я тоже с ребенком была только . По началу вроде как будто медовая неделя, а потом стало понятно что все таки отвыкли друг от друга и нет уже нормальных отношений, каждый сам по себе живет , но в одном доме . Иногда думаю что надо было не приезжать и пытаться там строить свою жизнь , но было страшно одной с ребенком , боялась что не справлюсь , особенно когда ребенок болел там и очень часто …

Мої знайомі пари в Україні, оскільки по зрозумілим причинам чоловіки не покидають країну. Тільки одні знайомі в ЕС-Україна,але я не знаю наскільки їх відносини міцні,офіційно подружня пара.

У нас всі знайомі і друзі, хто живе зараз окремо, ніхто ще не розлучився, бачаться періодично і планують як в подальшому нарешті обʼєднатися.

А у Вас, автор, как?

Я думаю що триматься тільки якщо чоловік повністю утримує фінансово сімʼю яка виїхала . Якщо жінка в змозі сама себе там забезпечувати то я впевнена що шлюбу кінець.

Чоловік був в ЗСУ півроку, за цей час я встигла виїхати з дітьми за кордон, повернутися, народити доньку. Повернувся, я підтримувала як могла, старалась, берегла його, не обтяжувала нічим, він лікувався довго. А я була після Кр і усе на мені, діти, побут, закупки, вирішення справ, лікарі. І я перегоріла, Ні уваги, ні підтримки, ні ласки від нього. Сімейне життя дало мені розуміння того, що я тільки собі і потрібна, ніхто не буде турбуватися про моє здоров'я. Такою одинокою і нещасною я не почувалася ніколи. Намагалась говорити десятки раз на цю тему з ним, а у відповідь - 'так, я такий хуйовий, я ніколи нічого не роблю' і усе. Ось лежала три дні з температурою нещодавно, ні разу він навіть не запропонував мені чаю гарячого. Тільки 'їсти коли будем', 'іди малій жопу помий', 'шо малим вдівать', 'чого ти взуття дітям не посушила'. Чекаю, коли донька в садок піде, я одразу на роботу хочу і розлучення.

У нас история такая , родила 21 февраля . 2 марта выехала с страны. В августе первый раз приехала на пару дней в Украину с малой, поняла что пропасть выросла с размером океан. Поставила ультиматум, в сентября забрала его с собой. Прошло 1,5 года отношения до сих пор на качелях катаются сильно 🙃

Семья должна быть вместе. Или это уже не семья.

Что это за отношения, если у тебя своя жизнь отдельная, а у него в Украине своя ? Наверное у всех разное понимание, что такое семья.

Мы с мужем разъехались на 7 месяцев и честно скажу, были на грани развода, потому что расстояние отдаляет. Он нашел способ приехать, чтобы семья окончательно не разрушилась. А так все знакомые уже развелись

Декілька пар знайомих розлучились вже, але в них і до війни вже так собі відносини були. А таких прям міцних пар немає і в приклад поставити, бо всі жінки які дуже люблять чоловіків і родину свою залишились разом або дуже швидко повернулись

у нас все развелись. ни кто никого не ждёт и не будет свою жизнь проживать один.

Тримаються на тому ж, на чому тримались до того. Рветься там, да тонко.

У нас я в Україні, чоловік з грудня 2021 року в рейсах. Якось тримається)

Все це відмазки, рібяточкі.

Из моих знакомых, которые разъехались, 7 пар развелись. Одна пара еще вместе.

Кто то по инициативе жены, которая решила не возвращаться, кто то мужа, который устал ждать.

Не осуждаю ни одних, ни вторых. По моему глубокому убеждению, брака на расстоянии на существует. Семья либо должна быть вместе , либо не быть

По собі скажу. Мене не було 2 міс вдома, поїхала до сестри відпочити трішки.

І я відчувала напругу у стосунках. І ця напруга більше від мене виходила. Чоловік як завжди дзвонив до мене, писав. Часто

А я почала себе накручувати і переносити цей накрут на відносини. Впевнена, якби я його почала пиляти пізніше і це продовжувалось би декілька місяців, рік-впевнена він би не витримав

Из знакомых одна пара на этапе развода. Он ждёт её здесь, делает ремонт, она приехала с детьми, поводила малых по врачам и вернулась снова в Германию, сказав мужу, что нашла другого 🤷‍♀️

Нажаль, всі мої знайомі, хто не повернувся в 2022, вже розлучені. Всі....

Сподівалася, що хоч нащі куми, в яких дуже міцні стосунки були, 18 років у шлюбі, жили душа-в-душу... і вони також....

Я и перед войной хотела развестись, а тут наконец-то решилась и сделала это) если бы мужа очень любила, возможно и не уезжала бы вовсе

1) він однолюб, у мене нема ані часу, ані бажання шукати когось тут - мені комфортно самій з собою з усіх боків.

2) він мій друг: коли мені погано або добре - я йому телефоную або пишу смс. Тому зазвичай ми спілкуємося пару разів на день

3) його «тримає»/підтримує його оточення, яке мене знає десятки років - йому тупо нема коли і нема з ким, нема де гуляти.

4) я сама собі (тобто ми з ним це не обговорювали) дала дозвіл на його «зраду»: якщо йому потрібна буде фізична розрядка - думаю, він берегтиме мої почуття і нічого про це не скаже. Якщо ж він знайде собі іншу жінку варту того, що бути його дружиною і мамою дітей - ну, це могло/може статися будь де, будь коли…

5) я не маю ілюзій щодо нашого майбутнього: може бути, що за це час ми так змінимося, що коли знов будемо жити разом, за деякий час вирішимо розлучитися 🤷🏻‍♀️ це питання вибору. Я вибрала цього чоловіка не просто так. Він вибрав мене не просто так. У нас чудові діти. Він бачить/чує, що я виховую їх в любові/повазі до нього навіть на відстані. Кожен робить те, що може.

6) ми ставимося до цього «розлучення» як до моєї з дітьми відпустки, як до поїздки в літній табір для вивчення мови. Це дає ілюзію, що я ось-ось приїду. Вочевидь, якщо є депресійні настрої накшталт «війна буде тривати роки!», «я зможу повернутися до України тільки за 4+ років, якщо не більше!», тоді шлюб буде важко зберегти. Вірніше, його можна буде зберегти, якщо обидва захочуть і дійсно дозволять одне одному слабинку, або якщо зможуть влаштовувати собі побачення на відстані.

7) ми почали будувати шлюб дорослими і не зважаючи на те, що таки закриваємо певні травми одне в одному, але при цьому намагаємося приймати одне одного. Неідеальними. Наприклад, я просила його пошукати дитячі речі, які я залишала після старшої для наступної дитини. В 2 кімнатах. Він їх більше року шукав. Знайшов, коли дитині вже було півтора року в дивані, на якому спить… або я просила його терміново на паспорт подати, бо планувала терміново змінити країну. Подавав 4 місяці, ще й примудрився втратити перший оригінал свідоцтва про народження. Тощо тощо.

Можна було влаштовувати кожного разу скандал. А я приймаю його таким. Він не зобов’язаний робити усе, що я прошу і саме так як прошу. Я знаю його слабкості; він знає мої, і ми їх приймаємо.

Я не знаю, що буде далі. Поки що ми родина.

Знаю много пар, которые берегут отношения 🤷🏻‍♀️ женщины в большинстве выезжали с детьми. Мужчины либо служат,либо пашут до такой степени,что и гулять налево некогда

И знаю только одну пару(не в браке,но до полномасштабной они жили оочеень много лет вместе),где ее эвакуировали по работе,он остался здесь. За неё утверждать ничего не буду,ТК со свечкой не стояла, а он гуляет .

У меня немного другая ситуация,мы оба в У, муж служит в одном месте(до этого был в разных гор.точках,не дома с 25.02.22),в тылу по состоянию здоровья,я в другом месте живу,на данный момент видимся раз в месяц примерно,на сутки. Уверена на все 500% из 100,что муж свято бережет брак(жду тапки,что нельзя быть в этом уверенной,и бла-бла-бла),у меня даже мыслей об изменах не было🤷🏻‍♀️ отношения в целом ок, иногда сремся,но больше из-за того,что оба отвыкли друг от друга,немного поменялись как личности в целом и не можем синхронизироваться🤷🏻‍♀️ но это скоро быстро пройдет

Серед моїх знайомих 80% пар розпалось

Не знаю позитивних історій. Серед моїх друзів/знайомих - всі або разом тут або закордоном, або вже розлучені, бо розʼїхались.

Не тримаються , знаю вже дуже багато пар, що розійшлися

Лише 2 пари до сих пір разом , тому що жінка періодично приїздить і чоловіки знайшли шлях, як виїжджати з поверненням до жінки

З приводу мого. Не довго

З приводу свого, підозрюю, що ї*е шлюх