Я вважала себе щасливою людиною: офісна робота, хобі яке приносило гроші і відносини з нинішнім чоловіком) потім офіс довів, написала заяву на звільнення(вирішивши піти в вільне плавання) вийшла заміж, переїхала. І все це за 2 місяці 😅
Я якось завжди знала чого хочу, ну або йшла наперекір батькам. Ніхто не вірив що я таки поступлю в Київ, а про червоний диплом і мови не було. Але я це зробила (правда нашо не зрозуміло, та все ж) ну я ж доказала що можу.

А потім карантин, війна і п*дец)

Скоро дн, річниця і чоловік питає що б я хотіла..? А я не знаю))) зайшли подивитись золото, а мені тупо нічого не подобається. Та і не хочу я нічого. І наче все добре:кохана людина поруч, взаємоповага і підтримка, дитина запланована, порівняно легка вагітність і все таке… але я реально нічого не хочу(ну звісно не рахуючи глобальне: завершення війни і щоб ця росія змилась якимось океаном нафіг)

Я не хочу речей, хожу як гоп стоп завжди в спортівосах і кросах)) ну це зручно 😅 та і як би мені дали необмежену суму і сказали бери що хочеш - я б скупила бра бра бра і просто поновила і купила б приблизно те що є. Я не хочу того золота тому що воно в ніфіга не вартує.

Я намагаюсь себе заставити заповнити альбом малої. Дівчата збирають якийсь скарб спогадів, типу коробочки куди складають значимі речі дитини. Я не можу сказати що в мене визиває якісь емоції речі типу з пологового:перший бодік носочки і тд. І я не дуже розумію нашо. Те що мам збирала- зараз вдома) рідного міста майже не залишилось. Навіть фоток з дитинства ніяких нема)
Рідні, друзі фіг зна де. А особливо значимі і такі любі взагалі розвіялись.. після 15 і більше років тісного спілкування, тому що не все так однозначно🤣

Коли там материнство накриває..?)) щоб я теж могла сказати шо це найкраще що ставалось в житті, дивитись на дитину і просто плакати від того яка ж вона гарна. В мене нема якогось безмежного щастя, хоча в мене чудова донечка. Відчуття що зі мною щось не так

Не розумію, де саме той момент коли я пішла не туди. Як з цього всього вириватись..? Що робити… до психолога ходила, але прийшов момент коли вже хз що розказувати і закинула 🫠