ДОПОМОЖІТЬ ПОРАДОЮ! 🙏🏻
Маю два питання:
1. Дитині 10 місяців і якщо вона не на руках, то не просто плаче, а прямо оре і вимагає на ручки. Що в цій ситуації робити? Постійно носити чи робити певні справи поки кричить? Бо треба ж інколи і їсти зварити і прибрати, хоч як небуть…
2. Це нормально, що я завжди роздратована? Я так хотіла бути гарною, енергійною та успіхнено-позитивною мамою. А по факту - невиспана, іноді голодна, емоційно виснажена, з брудним волоссям, старих речах (придбати в секонді можу щось, але немає бажання. Я і в лахах себе зараз нормально сприймаю) Депресія післяпологова була десь місяців 7 (я тупо кожен день постійно плакала). Зараз це минуло і мені стало трохи легче, але я нічого не встигаю, нічого якісно не роблю, завжди зла і сонна. Що я роблю не так?
Комментарии
Ви з 10 місячною дитиною віддалено працюєте? То реально?
@ukrainochka, цілком, але я займаюсь цим вже три роки. Якщо зараз розпочинати, то було б дуже важко
Ви все робите так. Адаптація до материнства, дитини…
У дитини скоріш за все період сепарації. Ну, тут 4 варіанти: хіп-сіт, щоб було легше тримати. Просто класти дитину в манеж і дати іграшки/книжки в сподіваннях, що вона заграється/заспокоїться/переоре. Вчити її гратися самостійно (спойлер, далеко не всі діти здатні до такого в такому віці). Ставити її поруч/садити на кухонні поверхні і робити щось разом. Ви чистите картоплю - вона грюкає каструлями. Ви миєте посуд в раковині, в якій вона сидить. Тощо тощо
Отдых вам поможет. Я поехала с малой в 10 мес к родителям летом на полтора месяца. Хотя бы готовка ушла из моей жизни, мне стало легче, часто папа гулял с малой, а я отдыхала. Появилось желание и в парикмахерскую сходить и вещи купить
По першому питанню
Є можливість робити справи поруч із дитиною і говорити з нею? Наприклад, у дитячий стільчик на кухні посадити, поки готуєте їжу
Тобто, заміняти телесний контакт якоюсь іншою формою спілкування
По другому питанню
В мене так роки чотири було і у війну ще загострилось (жахливий одяг, немите волосся, уникання людей і т.п.)
Несподіванно з цього мене витягло спілкування з іншими людьми (я не хотіла ні з ким спілкуватись, ці звʼязки мені по суті встановила дитина і заради неї мені довелось знайомитись з мамами її друзів)
В розмовах побачила, що так важко і іншим. Потім зʼявилось бажання виглядати трохи краще, ніж ніби я місяць у підвалі жила і тільки вийшла з нього
Делала все когда муж приходил или спала она
А так с рук слезет когда ходить начнёт
По первому вопросу , у меня есть свой пост на эту тему((
Слез более менее с рук после года и двух месяцев, когда стал сам ходить. Сейчас 50/50 на руках
Ничего не помогало, все время носила на руках. Если прям что то срочное надо было сделать, то снимала с рук и вот сколько времени я что то делала, столько истерически и орал
Не переживайте, добрая половина мам так себя чувствуют.
Я в том числе 👋🏻
Выход - няня/бабушка/домработница.
Хотя всё равно иногда хочу убежать в лес, а это ещё нет второго ребёнка 😅
1. Ребенок не важнее меня что б убить свою спину , забросить работу, дела потакая капризам.
2. Ну а как вы будете не раздраженная после такого . Ещё и не вылеченная депрессия . Хз до чего она у вас дошла
Я с Вами абсолютно согласна и сама так думала, пока не родила ребенка, который орал все время , если не на руках.
Больше 50 минут я не могла терпеть этот ор. Потому что это не крик, не плач, а истерический визг, который не понижается ни на децебел за все это время. Ко мне даже приходили соседи , и нет, не жаловаться или ругаться, а проверить все ли хорошо. Говорят, крик такой , как-будто заживо кого то жгут. А я в это время просто посадила ребенка на термоковрик и быстро начала готовить обед ему.
@13tanya, я теж дивлюся на своїх різних дітей і розумію, що не можна усіх під одну гребінку. Це тупо неможливо.
А ні, можливо, тільки одній дитині ок, а друга невротиком стане
Це мають період такий,може стрибок росту якийсь,теж було в такому віці,що малий те й робив,що плакав... думала дах поїде, особливо коли одна лишалась...після року стало легше
А на рахунок роздратованості,то воно й не дивно..стрес вдень+ безсонні ночі протягом вже 10 міс....
Я от свого сина дуже люблю,але бувають моменти,що так хочеться по сраці дати,але розумію,що нідо нічого окрім ще більших криків це не призведе
Тримайтеся,все скоро налагодиться!!!
1. От якщо прям оре, то я б виключила б для початку медичні аспекти, хай невролог перевірить дитину.
А так, то бажання бути ближче до мами є нормою.. моя мала денні сни тільки на руках, коли лягала на ніч, то треба було і мені лежати поруч, а на нічний вона уходила о 19:00.. Коли вона гралась, то хотіла щоб я біля неї на підлозі сиділа, далеко не відпускала мене. Я спочатку дуже нервувала через це, але потім просто прийняла ситуацію і була з нею.
І це минуло, поступово, але минуло! Зараз вона спокійно йде в садок і цілий день проводить без мене і не плаче за мною 🤞🏼
2. Роздратованість тут норма. Так буває, коли плани не співпадають з реальністю. У мене так було.. я малювала собі в уяві гарні картинки, але все пішло не по плану і з цим важко змиритись. Коли я прийняла ситуацію стало легше. Але якщо Ви відчуваєте, що не може самі справитись - допоможе психолог.
Мені дуже допомогла підтримка чоловіка - він з розумінням готував їсти і мив підлогу, бо мене дитина не відускала..
Все буде добре! Ваші почуття цілком природні 💕 все налагодиться! Не кажу, що потім буде легше, буде по-іншому. Але мені дійсно стало легше, як підросла 🙈
Просто хочу вас обійняти🥹
Той самий вік малої, так само верещить, якщо не на руках. Так само прокидаюся і вже стомлена і все дратує. Тільки є ще старший син першокласник, який потребує багато уваги і чоловік працює за кордоном.
Мене витягає з депресії робота - маю магазинчик аптечної косметики. От ці всі замовлення/пакування, гонка по поштам мене відволікає від того виття.
І те, що сина маю возити до школи/гуртків/тренувань заставляє мене купувати собі якісь речі, мити голову і іноді замальовувати синюшні мішки під очима.
Тішу себе, що це все тимчасово і стане краще після 4 років😂