Дівчата, потрібна ваша порада. І можливо, тут є психолог.
Ми з чоловіком розійшлись два місяці назад, домовились так за опіку над дитиною: дитина живе 3 дні в мене і 3 дні в нього, він дуже гарний батько, то я не перешкоджаю в цьому ніяк.
Я переїхала в іншу квартиру, яку знімаю. Він з дитиною проводить час і з няньой яка йому допомагає з малим.
І кожен раз коли настає вечір цьому 3-го дня щоб везти дитину до мене, він не хоче до мене їхати.
Починає плакати, казати папі що типу йди до мами, або мама бяка кричить, хоча я його не ображає, не сильно якось ругаю, купую те, що він хоче, даю всю свою увагу, так він мене і любить, і коли він зі мною все Ок. Но прям як їхати такі крики і сльози починаються. Мені так від цього боляче. Я не розумію, що я роблю не так. Він виріс в тій квартирі, я якій проживає його тато, там собака його, яку він дуже любить, але я ж мама, я теж дуже його люблю, він мене любить, але як діло йде до того, щоб їхати до мене, то в нього крики і істерика.
Тато його катає куди він хоче, возить всюди, балує дуже, але і я провожу з ним дуже класно час, не розумію коли він звикне і чому так…
Я просто более строгий и ответственный родитель. Контролирую сладкое, время мультиков и тд. А папа добряк, он разрешает все)
Может у вас что-то схожее.
Ну и комментарии выше по поводу комфорта в привычной обстановке тоже может играть роль