У знайомих сину 3,5 роки, і я бачу, що в нього є деяки ознаки аутизму (знаю, про що говорю, повірте). Зараз їм педіатр та дефектолог радять зайнятися цим питанням. Ці знайомі обурені, вважають, що все ок і скаржаться на непрофесійність тих спеціалістів.
І от я думаю, якось мʼяко порадити все ж таки прислухатися до лікарів?
Я бы не знаю каким способом но сказала, хотя согласна есть люди которые правду слышать не хотят или у них свое мнение и все!
Но я бы сказала и осталась со своей совестью, ведь это касается здоровья ребенка, а там уже выбор за ними.
Поверьте, слышать это от других очень тяжело. Даже если сам понимаешь проблему. Они сами дойдут до этого. Просто, конечно, теряют время. Если получится мягко посоветовать, то пробуйте
У моіх знайомих теж така дитина. Але я мовчу як риба. Це зіпсує стосунки у 99% при будь якій іхній реакціі та результатах обстежень
Сложная ситуация, особенно учитывая что они не готовы принять эту информацию.
Можно сделать чуть по другому. Не делать акцент чтоб они докапывались и ставили диагноз. А на том, что ребёнку, любому ребёнку, будет лучше если он будет заниматься со специалистами, ходить на занятия, к психологу и тд. А там на занятиях может им специалист как-то донесет. Если нет, то в любом случае польза будет для ребёнка.
Не нужно лезть,если вас не спрашивают.если спрашивают,конечно скажите свое мнение деликатно.пока родители сами не примут это,никому не достучаться.у всех по разному принятие идет.после озвучивания предположений у меня ушел месяц,чтобы осознать и принять.это был сложный месяц для нас с мужем,потом мы приняли и отпустило.мы перешагнули этот барьер сами.но я бы не хотела,чтоб подруги ко мне лезли со своим мнением,если я не согласна.вплоть до прекращения общения,потому что это больно.просто будьте рядом и на позитиве,когда они осознают
тогда конечно говорите правду,но мягко и конкретно о том,что вы думаете,а не утверждаете.раз они спрашивают,значит сомнения таки есть,нужно только время
Возможно Вы из лучших намерений, но если ваше мнение / опыт не спрашивают - МОЛЧИТЕ.
Для мамы ребенка аутиста информативно общаться с мамой ребёнка аутиста и психиатром - неврологом. Поверьте, она видит и знает чем ее ребенок отличается от нормотипичного ровесника.
Есть перечень исследований для подтверждения этого диагноза, педиатр с дефектологом это не основные специалисты…
Спрашивают, точнее аппелируют ко мне в том числе. Типа «это же бред, ну скажи»
Есть у нас такая знакомая. Но там не аутизм, а посерьёзнее проблемы.
Мать ходила к неврологу. Поставили диагноз. И в итоге: "мой ребёнок не болен, с ним все норм, все врачи г**но, им нужны только мои деньги". Окружающие пробовали достучаться, в итоге теперь эта мать избегает всех. Ни с кем не общается.
Я сказала якось, мене послали, дуже не проста тема. Але якщо питають, то думаю треба сказати, щоб прислухались до лікарів. Лікарі не завжди шарять, буває там де рас не рас, але якщо ' якісь симптоми можна коригувати
Поки вони не вирішать, толку не буде.Якщо хочете і далі спілкуватись, то просто будьте поруч.
Як мама якій про це сказали, говорю з досвіду особистого.
Я після першого натяку побігла по купі лікарів і розпочала війну з усім цім.
Деяким натякала потім сама і стала ворогом назавжди.
Дуже дивно, що до вас не прислухались, адже ви знаєте про що кажете, я так розумію…
це важко(Я розмовляла про це з спеціалістами і не раз!Їм не вірять, навіть якщо вони говорять прямо, без натяків, куда там просто мамі.
Вы знаете, редко кто готов принять такую тяжёлую реальность. И это тоже имеет место быть.
Просто конкретно в этом случае время очень важно! Всё индивидуально, но некоторым деткам реально можно помочь, если начать прямо сейчас!!!
Но если для этих людей даже мнение е врачей непрофессионально, то не думаю, что мнение друзей и родственников что-то изменит.
Если Вы от души хотите помочь и ищите слова, то я б им посоветовала к другим врачам обратиться, «для успокоения» и доказать, что предыдущие были неправы) может мнение большего кол-ва специалистов их переубедит.
А вообще в любом случае даже если и назначат дефектолога и логопеда(например)-это не повредит даже здоровому ребенку
знаєте, а я б банально не лізла в те все.
був випадок, хотіла допомогти, достукатись - достукалась, що мене обізвали всіма можливими словами, розірвали дружбу і все. а дитина і далі не обстежена і вона не помічає.
але вибір за вами
Так розумієте вони сами у всіх питають, ну скажи ж, що с ним все ок, що вони там видумують. І що тут робити я не знаю
Я б спробувала запевнити прислухатись до лікарів і звернутись «щоб вже точно відкинути це питання і бути спокійними, і далі вже не дьоргаться»
Мені здається вони щось підозрюють (це вже стає очевидним), але все більше заперечують самі перед собою…
з їх сторони зрозуміло, бо ніхто не хоче розуміти, зо щось не так і «може переросте». Але з іншої сторони - чи раніше терапія, тим краще.
В мене була такая ж ситуація, але родичі ті з села, то навіть мови не ьуло про те, що щось сказати. Вони типу такі ржуть мол «та в нас Денис може годину сидіти рвати газети на мілкі куски. А потім газети закінчують і починає орати, що ще дали». І це такий нехилий вже як на мене дзвіночок. Ще були інші приклади, коли мене дуже наштовхнуло на те вже.
Зараз не знаю ситуацію, зо він і як, давно не бачила. Але сам факт
Тоже у знакомых ребенку 2,5 года и так все на лицо, но они не замечают/либо делают вид что все ок ☹️
К врачу не ведут (
Я все хотела сказать прямо, но в итоге смогла только намекнуть аккуратно и сказать чтоб обратились к врачам, но не спешат они с этим совсем
Посоветуйте обратиться к специалистам,для успокоения.
Хотя,я тоже недавно посоветовала... Крайней осталась. Но,они сделали исследования. И к сожалению , подтвердилось...
Вот и у них крайние кто хочешь остаются. Но то таке… главное здоровье ребенка
Питання. Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :) П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
Немає прекраснішої мови ніж українська ! Мене вивертає від того що прочитала сьогодні, с такими людьми навіть в одній країні бридко жити, особливо коли вони живуть в першії столиці України. Тотальна не повага до мови до країни, при тому кричати що « я коренная жительница и буду жить в этой стране» але обезцінювати все що належить її батьківщині , тепер я розумію чому ми так живем і винна не тільки влада... Нажаль Я розмовляю українською та російською але ніколи не зможу сказати що рідна мова російська Надіюсь наші діти будуть кращими і будуть цінувати все що нас оточує насамперед будуть вдячними ..
Поясніть мені, зробила я три гексаксима і що далі???? Які ще треба прививки робить? І через скільки часу?? А то мені педіатр сказав - на ваше усмотрение і я поняла що нема про що з ним говорить...
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Дівчата скільки ви тратите на утримання сімї в місяць, якщо не секрет, а саме їжа, одяг, і тп. чоловік і батьки мене сварять що я багато трачу і нічого не відкладаю, що не планую свій бюджет, трачу 10 тис в міс.мінімум і ніяк не виходить економити, багато на їжу трачу, є страх що не буде що їсти і повинні бути запаси в холодильнику, цікаво чи я одна така неекономна.
Алина·
Мама троих детей
Не нужно лезть,если вас не спрашивают.если спрашивают,конечно скажите свое мнение деликатно.пока родители сами не примут это,никому не достучаться.у всех по разному принятие идет.после озвучивания предположений у меня ушел месяц,чтобы осознать и принять.это был сложный месяц для нас с мужем,потом мы приняли и отпустило.мы перешагнули этот барьер сами.но я бы не хотела,чтоб подруги ко мне лезли со своим мнением,если я не согласна.вплоть до прекращения общения,потому что это больно.просто будьте рядом и на позитиве,когда они осознают
Алина··
Мама троих детей
@mamadivchinky, тогда конечно говорите правду,но мягко и конкретно о том,что вы думаете,а не утверждаете.раз они спрашивают,значит сомнения таки есть,нужно только время
Роксі··
Мама дочки (5 лет)
Так спрашивают в том то и дело
🚀·
Мама дочки (3 года)
знаєте, а я б банально не лізла в те все.
був випадок, хотіла допомогти, достукатись - достукалась, що мене обізвали всіма можливими словами, розірвали дружбу і все. а дитина і далі не обстежена і вона не помічає.
але вибір за вами
Роксі··
Мама дочки (5 лет)
Так розумієте вони сами у всіх питають, ну скажи ж, що с ним все ок, що вони там видумують. І що тут робити я не знаю