Девочки, как вы успокаиваете детей при истериках?вот сейчас не дала налить самому молоко, меня не слышит вообще.и так…

У нас другое агрессия,то дверью хлопать,то драться

а отвлекать не помогает?

Вот просто не слышит зачастую.

Молоко только открыли,разольет говорю давай Вместе,нет тянет

ой, понимаю 😞 это нормально что во время истерики ребенок не слышит ничего. Я даю покричать в таком случае. Всё равно все мои попытки успокоить делают только хуже 🤷🏼‍♀️ у нас так: нельзя значит нельзя. И пофиг на истерику. Иначе не понимает

Дитина чує та розумієш,що їй говорять

тоді тільки після піку істерики…

насправді, багато що залежить від Вас і від Вашої дитини. У мене часто бувало, що дитина начебто мене не чує, ніяк не реагує. Психує і так дуууже довго. Я паралельно їй намагалася розказувати «попробуй двічі вдихнути, один раз глибоко видихнути/попробуй роздивитися навколо і розказати, де ти і що ти…» різне. І у нас вже не раз було, коли минали місяці(!), і тут старша не на піку, але ще далеко від заспокоєння починала пробувати ці методи. Для мене це було просто шоком.

Було шоком, коли вдавалося витягнути з неї щось типу «Ти знаєш як я можу зараз тобі допомогти? - Ні…»і з одного боку істерика, а з іншого я бачу цей розгублений і дуже сумний погляд, коли їй самій некомфортним цей стан, а вийти з нього їй не вдається. Але для мене під час істерики головне вивести її на контакт зі мною. На діалог. Ну, не словами, бо це майже неможливо. А бодай якоюсь реакцією, хоча б, якщо вона простягає до мене руки. Це вже дає контакт. Якщо пощастить, і обійняти можна. А там можна або помовчати, або наговорити слова любові.

От буває, вона ниє-ниє, мало не психувати починає. Я їй щось пояснюю. Проходить хвилин 10, чую співає. Я починаю підспівувати їй. Вона: «ні! Це я співаю! Я собі настрій підіймаю!»

Ну як на мене, це дуже добрий знак. Хоча так, мені часто складнувато реагувати «по-адекватно-дорослому» ((( якщо зловлюю себе на «шаблонній» реакції - намагаюся повернутися до нормального внутрішнього стану.

Я, мабуть, тільки одну таку знаааатну істерику памʼятаю. Здається, вона кричала десь півтори години. Реально кричала. Я і досі не розумію, чому. Найбільше схиляюся до ревнощів до молодшої. Думаю, в ній таки є внутрішній конфлікт любові і ревнощів…

Але я не знаю, наскільки я хороший «вихователь». Мама, думаю, точно не найгірша. А дисциплінатор з мене … не знаю… я не ставлю на меті зручну дитину

Не получается,хочет абсолютно сам