Девочки, как вы успокаиваете детей при истериках?вот сейчас не дала налить самому молоко, меня не слышит вообще.и так часто ,уже голова кругом просто идёт
Стараюсь не реагировать и спокойным тоном объяснить что и как, если не слышит, отпустить ситуацию. А иногда просто ору как ненормальная, потому что не вывожу
задаю вопросы.
ты плачешь? ты обиделся? ты обиделся из-за этого? ты это хотел сделать сам? Потом, мои реплики, как и что мы делаем и почему. Вопросы помогают вывести из истерики.
Иногда нужно дать ребенку и проплакаться в ситуациях когда категоричное Нет
@taisiab, насправді, багато що залежить від Вас і від Вашої дитини. У мене часто бувало, що дитина начебто мене не чує, ніяк не реагує. Психує і так дуууже довго. Я паралельно їй намагалася розказувати «попробуй двічі вдихнути, один раз глибоко видихнути/попробуй роздивитися навколо і розказати, де ти і що ти…» різне. І у нас вже не раз було, коли минали місяці(!), і тут старша не на піку, але ще далеко від заспокоєння починала пробувати ці методи. Для мене це було просто шоком.
Було шоком, коли вдавалося витягнути з неї щось типу «Ти знаєш як я можу зараз тобі допомогти? - Ні…»і з одного боку істерика, а з іншого я бачу цей розгублений і дуже сумний погляд, коли їй самій некомфортним цей стан, а вийти з нього їй не вдається. Але для мене під час істерики головне вивести її на контакт зі мною. На діалог. Ну, не словами, бо це майже неможливо. А бодай якоюсь реакцією, хоча б, якщо вона простягає до мене руки. Це вже дає контакт. Якщо пощастить, і обійняти можна. А там можна або помовчати, або наговорити слова любові.
От буває, вона ниє-ниє, мало не психувати починає. Я їй щось пояснюю. Проходить хвилин 10, чую співає. Я починаю підспівувати їй. Вона: «ні! Це я співаю! Я собі настрій підіймаю!»
Ну як на мене, це дуже добрий знак. Хоча так, мені часто складнувато реагувати «по-адекватно-дорослому» ((( якщо зловлюю себе на «шаблонній» реакції - намагаюся повернутися до нормального внутрішнього стану.
Я, мабуть, тільки одну таку знаааатну істерику памʼятаю. Здається, вона кричала десь півтори години. Реально кричала. Я і досі не розумію, чому. Найбільше схиляюся до ревнощів до молодшої. Думаю, в ній таки є внутрішній конфлікт любові і ревнощів…
Але я не знаю, наскільки я хороший «вихователь». Мама, думаю, точно не найгірша. А дисциплінатор з мене … не знаю… я не ставлю на меті зручну дитину
Иногда никак 😁 если истерит дома и я не в ресурсе, то даю покричать. Потом приходит сам обниматься и всё. Во время истерики сын обычно меня не слышит просто, нет смысла что-то говорить или объяснять. Просто нахожусь рядом и всё. Иногда отвлекаю (пытаюсь) работает 50/50
@taisiab, ой, понимаю 😞 это нормально что во время истерики ребенок не слышит ничего. Я даю покричать в таком случае. Всё равно все мои попытки успокоить делают только хуже 🤷🏼♀️ у нас так: нельзя значит нельзя. И пофиг на истерику. Иначе не понимает