Чекати)) в моїх зараз просто ідеальні відносини.

Випити? 😁

Не припиняться.

Рідні брати і сестри - це найперший соціальний тренажер. Ділитися/не ділитися, за чиїми правилами граємо, а кого, врешті решт, мама більше любить! (Спойлер, психологи вважають, що відповідати «я вас люблю однаково» - велика помилка).

Одна психолог з 11 дітьми бачила сцену, як її доньки до крику ділити на вулиці сніг взимку…

А тепер дві протилежні ситуації. Якщо у дітей нема внутрішнього конфлікту одна з одною (ну, знаєте, буває, що ну геть різні люди), тоді вони просто тренуються одна на одній. Не змушувати дружити, не вибирати між ними, не вказувати «ти - права, а ти -ні!» Головне, щоб дійсно не повбивало одне одного і щоб вони мали достатньо позитивних вражень/згадок про спільний час. Захочуть - подружаться. Ми вже навʼязали їх одне одному. Усе доводиться ділити з ними!

Якщо ж у них є апріорі цей внутрішній конфлікт, тоді допомагати їм «екологічно» виходити з нього: приймати відмінності, збагачувати свій інструментарій життєвих реакцій тощо

Ну і не забувайте, що у кожного має бути щось своє, одяг, книжки, іграшки, навіть куточок з подушкою

Мы с братом тоже такие были, не знаю как мама это все вывозила. С возрастом все меньше и меньше этих драк и ссор было. Как то выросли, поумнели.

В мене не погодки і майже таке саме. Одна кусається і щіпається, другий дає здачу по голові і не може пройти мимо, щоб не двинуть ногою.

Вот это вы меня с сестрой описали. Так вот НЕ заставлять дружить при этом. Сестра не значит подруга. То, что мы родились от одних родителей, не означает что мы родственные души при этом. Захотят дети - сами подружаться. Нет - значит нет. Мы сейчас с сестрой даже не разговариваем. И всех все устраивает 😁

Ой,мы с сестрой погодки,ссорились пока не вышли замуж и не разьехались😁