Дівчата, давно вже до того йшлося, але я не думала, що буде так важко.
З чоловіком тяжкі стосунки через його маму, і ось почалась війна, когось навпаки зблизила, а нас..... розлучила. Ми з сином виявилися не потрібні. Рік прожили окремо, я в селі , а він вдома , бо працював на 0,25 і нас нічим було б забезпечити. Сварки, що ми хочемо до тебе!, зміни роботу!, чи знайди підробіток!, ( бо добре володіє руками, хоббі електроніка,) на що в нього була купа відмазок.
І ось, коли мені виходити з декрету на роботу він зрадів. Але я сказала, що тепер і я тебе забезпечувати не буду. Від був обурений, і в пориві гніву сказав віддай ключі, я жила трішки в сестри, бо вона переселенка, дитина аутист, і міста не знала, з ним було обговорено, і він жив теж з нами, а коли й ходив до дому.
Я довго плакала, мені було образливо, що замість того щоб сказати, що сестра вже трішки вивчила місто, давай їдь до дому, сказав віддай ключі, нічого приходити до дому і шастати по квартирі, а я зайшла після роботи взяти речі для сина.
І переплакавши, найняла машину і забрала речі, щоб віддати ключі, коли приїхала по речі- замість слів залишся, побачила розібраним дитяче ліжечко. Було боляче, я єлі зібрала речі, навіть деякі лишилися га згадку про мене.
Тепер в моєму житті треш, зміна житла, зміна роботи, через зміну житла, розлучення.
Дитину шкода, він копія тата сильно сумує за ним.
Чоловік ходив до дитини, коли хотів, я його пригощала їжею, думала, що в нього прокинуться почуття, але ні. Він навпаки написав до соц служби, з чиєїсь подачі і тепер мене тягають по всіх інстанціях. Пробивабть, яка я мама. І ось , коли забирала документи , про розлучення, то мені працівник соц служби, сказала, що на комісію він приходив з дамою, але я її не бачила.
І в мене все перевернулося, як він міг так вчинити? Як я його після цього можу ще любити, ? Скільки він мене ображав! Скільки я терпіла, але почуття любові не зникає, як жити далі? Сину 3 роки, ...... я плачу, мені боляче і образливо, але я його люблю, а він легко знайшов іншу. Це не може бути мій Олег?! Просто крик душі.
Я безмежно вдячна його мамі, яка все життя живе чорною магією, що забрала в мене чоловіка, а в сина тата.
Дівчата, як жити далі? Як вижити?.... 26 жовтня мала б бути 4 річниця.