От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?
Моя донька від народження досить спокійна, безпроблемна дитина в плані поведінки. Була...ось їй стукнуло 7 років і це шок яка вона стала гостра на язик, капризна а інколи ахуєвша 😵 💫. Маніпуляції по будь якому поводу. То вона не буде їсти, то вона не буде робити і т.д. і головне так оборзєла що щодня мені висказує "зачем я її роділа" якщо я не можу зробити її щасливою 🤪. А я що? Я просто народила бажану дитину, любила і люблю, не била її, все намагаюсь пояснювати. Тепер вона сидить на голові міцно. А скільки я гідоти вже почула в свою адресу з вуст дитини. Я в шоці. Довиховувалась 🤪
Поділюсь дискусією із своєю сестрою 😁 почну з того, що я не люблю тварин, але це не значить, що мені їх не шкода… просто я така людина, що як з’явилися в мене діти, а уже не одна 😀, то я просто не можу реагувати, та і не хочу, на кошенят/цуценят так, як всі звикли 🤷🏼 ♀ не люблю, коли тварини мене торкаються, а тим паче лізуть в обличчя 😫 раніше я думала, що це щось постидне, бо колись почула фразу , що якщо людина не любить тварин - значить любить вона не вміє. І РОЗВІЮ ЦЕЙ МІФ - бо це НЕ ПРАВДА. Вчора мене сестра назвала неадекватною по цій же причині, бо я на її відео із сотньою кошенят відреагувала не так як вона хотіла, а сказала, що такі відео в мене викликають тривогу і тошноту 🫠 ну блін… моя відповідь була адекватна, тому я сказала, що порівнюю себе до Чайлд Фрі))))) чому людям можна не любити дітей, чи людей, а тварин зобов’язані всі любити? Точніше, не бажання мати дітей рахується нормою, чи не любити якусь людину, а тут не нормально ))) просто я не можу зрозуміти логіку людини, а так як вона вперта навіть, коли я намагаюся закінчити дискусію - вона її продовжує 🙄🥲
Мамс, у мене холіварне питання, але не для срачу) ВИ ВЧИТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ ДІЛИТИСЯ ІГРАШКАМИ? ЯКЩО ТАК, ТО ЯК? Бо пишуть в інтернетах, що не треба змушувати дитину віддавати своє, і я такої стратегії і дотримуюся, але на практиці бачу інше. Сьогодні бачила, як мама наполегливо говорила синові дати погратися своєю іграшкою іншій дитині. Хлопчик не хотів, але ж "треба ділитися" . І таке я бачу досить часто. Тому й задумалася, може я неправильно виховую дитину?)) Моя донька не любить, коли беруть її іграшки і починає в дітей їх забирати). Максимум, що я можу зробити в цей момент - це сказати "ти ж наче не гралась зараз цією лопаткою. Нехай хлопчик візьме, а я прослідкую, щоб з нею нічого не трапилося. Будемо йти додому обов'язково заберемо її". Якщо вона наполягає, що хоче забрати - вона забирає. Бо це її річ! Але! Зараз вона вже в тому віці, що їй не треба чужі іграшки, їй достатньо своїх, тому фокус "помінятися" не проходить). Якщо ми десь на гойдалці чи інших розвагах загального користування, то я вчу, що треба по черзі, бо це не ЇЇ ОСОБИСТІ іграшки. Звісно, вона має бути перша)) І може дітям про це казати)) і я чесно кажучи, не завжди вважаю за потрібне тут вмішуватися, бо вона лідер по натурі і я не хочу це якось нівелювати. Як вважаєте? Разом з тим вона із задоволенням пригощає дітей смаколиками) Поділіться своїми думками і досвідом з цього приводу)
Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…
Mom’s Chat ·
Мама сына (11 лет)
Якщо хочете можете запитати тут у чаті
Там дуже багато матусь з різних куточків України є
https://t.me/+dmaQEB1riyAzMjJi
Анна·
Главное говорите ей что она в этом не виновата и вы разводитесь не из-за неё, так Карпачов советует делать
Ксю··
Мама дочки (5 лет)
Проблема даже в том, с чего начать..и уходить в сильно худшие условия бытовые... Тут без подготовки никуда...
Юля ··
Мама двоих (5 лет, 12 лет)
если вы сами возьмёте себя в руки и ребенок не будет видеть что мама страдает, то пройдет легче даже без подготовки. Главное чтобы она с вами дома не страдала весь день. Садик, кружки, прогулка, мороженое, домой, мультики спать.. так и привыкнет..
Юля ·
Мама двоих (5 лет, 12 лет)
Моя сестра год назад решила что в Украину не вернется. Останется в Польше. Дочка 13 лет эту реальность слышать не хотела. Общалась с бабушкой, строила планы когда приедет. Сестра просто старалась занять ее досуг так чтобы она привыкла. И она привыкла. Сейчас уже приняла почти это. И это подросток. Им сложнее. Сделайте по такому же принципу. Без этих разговоров. Просто перестройте реальность.
Юля ·
Мама двоих (5 лет, 12 лет)
Вы уедете или муж? Если муж то можно вообще ничего не говорить пока. Он же будет ее видеть. Приезжать. Просто она постепенно привыкнет к другой реальности. Я бы так сделала
Ксю··
Мама дочки (5 лет)
Ох, не знаю
Меня просто так не отпустят. Хочу уйти-значит мне и надо съехать
Ксю·
Мама дочки (5 лет)
Дякую. Я вже сама до психолога хожу, а за дитину серце раеться сильно 😭
Ксюша·
Мама сына (6 лет)
Краще за все напевно до психолога за допомогою звернутись, щоб він допомагав їй в цей період (( напевне одною розмовою з вами не обійдеться, раз вона так відреагувала на інформацію ( бажаю вам сил і терпіння🙏