Наскільки я погана кума, звідси - погана хресна мама і взагалі погана людина?
Я бачуся дуже рідко з похресником (пару раз в рік від сили), і навіть гроші не перекидаю на карту його мамі на всі важливі дати, як це заведено. Але сьогодні я задумалася над цим. Щоб хоч якось залагодити цей пробіл.
Хіба при зустрічі дарую іграшки, солодке та гроші…з початку війни моє сімейне та фінансове становище дуже змінилося і в погану сторону. Куми про це не здогадуються. Не хочу їх занурювати в ці подробиці, бо колись пару років назад я мала необережність поділитися своїми переживаннями стосовно сімейної кризи, як вони рознесли по родичах і своїй компанії мою особисту інформацію, мене обгорювали в дуже негарному світлі.
Відтоді я втратила довіру до цих людей, і просто віддалилася без пояснень.
Зараз мій похресник пішов вже в перший клас. Мене так мучать докори сумління, бо дитина ж не винна, що я така злопам’ятна. А я не можу бути щирою і відкритою, з людьми які мене зрадили…Мені, розумієте, треба через себе переступити, щоб подзвонити його мамі і привітати хоч якось на словах…
П.С. В хресні я не набивалася, дізналася, що знайома вагітна випадково на 7 місяці… і мене просто поставили перед фактом, що я буду хресною мамою, коли я люб‘язно привітала їх з первістком у день виписки.
Я напевно жахлива людина, судЯчи з цієї ситуації, так?
Не дотримуюся цих соціально-етичних норм бути гарною кумою та хресною?як думаєте?