@jusi-ka, ні звичайно) але можна написати що «не все так страшно», чи «не переживайте, все буде добре» і тд. Але написати, що «там немає чого робити», грубо кажучи, це обезцінення тих жінок, яким материнство з тих чи інших причин дається важче навіть з однією дитиною.
У всіх різні ситуації, історії, діти та внутрішні ресурси.
@ruslanochka88 если будут работать сады, то я думаю пойдет)
Мне с одной стороны тоже кажется, что уже достаточно взрослая будет
Просто она активная у меня очень, и характерная 😅
Чекає теж саме, але зараз поки що є няня 2-3 рази на тиждень на кілька годин, коли ходжу на роботу, я бути з другою дитиною хз, страшно. До 6 міс можно брати на роботу нормально,поки спить і не хоче кудись бігти😂😂😂, а с другою буде няня, чоловік нажаль приїздить раз на 1-2 тижня додому і то весь час цей приділяє теж роботі. Короче різниця буде 1,5, сподіваюсь не свіхнусь😂😂😂 бо перша крихітка спокійна і слухняна
Справитесь, ибо деваться будет некуда.
Первое время будет страшно выходить с ними двумя одной на улицу, за покупками.. а потом со временем в их истерики будете спокойно пить кофеек 😅
@jusi-ka, ні звичайно) але можна написати що «не все так страшно», чи «не переживайте, все буде добре» і тд. Але написати, що «там немає чого робити», грубо кажучи, це обезцінення тих жінок, яким материнство з тих чи інших причин дається важче навіть з однією дитиною.
У всіх різні ситуації, історії, діти та внутрішні ресурси.
2,5 года разницы
Было очень сложно
Пздц как.
Выдохнула только в этом году , когда оба стали в саду на полный день оставаться и я наконец то начала жить для себя , начала работать , занялась похудением, завела новых друзей.
А до этого 7 лет беспробудного декрета без времени для себя.
Жуть
@ruslanochka88, мне казалось , что моя психика не выдержит
Реально день сурка и казалось это никогда не закончится.
Когда старший пошел в сад , легче не стало , потому что младшая все равно была дома со мной , а потом мы вместе шли забирать старшего в обед , у него была очень долгая адаптация , он и не ел в саду и отказывался ходить в туалет и тем более не соглашался спать , пока не повзрослел.
В ноябре пошла уже и младшая в сад , но полгода тоже ушло на адаптацию. И вот только с мая я зажила. Я впервые за 7 лет почувствовала себя реально счастливой и свободной, и что я все еще молодая девушка , а не загрузжая в декрете тетка
Залежить від дітей. У моіх 1.8. Молодший дуже чутлива дитина. Екстра. Тільки руки, дуже плаксивий, крикливий, до моєі ноги приклеєний і зараз. До року думала застрелюсь. Допомоги не було.
Мне было сложно(У старшего как раз начался кризис и вёл себя ужасно(И мне было морально очень сложно от того,что я его ругаю(по другому не понимал)И не получалось достаточно уделять внимания старшему (Я без помощи (муж служит)Сейчас мне проще ,они вместе играют и старший может присмотреть
В моїх різниця більше -3.2,
До старшої ходила моя помічниця, гуляла з нею та грала з гею, поки я адаптувалась після родів ..
потім через пів року старша пішла в садок
Життя заграло новими фарбами )
Зараз мені з ними легше
Ніж коли молодший був на руках 24/7
У моїх різниця майже 3.5 роки. Старшому всердно потрібна ще увага...важко. не встигаю всім приділити час та хатні всі справи. Інколи й гуляти не виходимо - пояснюю старшому, але жаль його.
Загалом, якби була допомога по дому - було б простіше.
@ruslanochka88 так, теж багато працює навіть без вихідних. Але рятує те, що іноді буває що працює з дому, та і робочий день до 6-7 годин вечора. Підлаштувалися більш менш.
Моїм 3 роки, в 2 пішли в садок і це було найкраще рішення) до цього з 6 міс і до початку війни (малим тоді було 1,6) була няня. Весь інший час справлялась сама, всі вижили😅
Ну мне с одним норм, а когда он маленьким был то меня напрягала помощь с советами
Но вот была свекровь пару месяцев то было не плохо когда она с ним гуляла , могла много по дому сделать , ну и немного перезагружалась от малого
@ruslanochka88, ну а коли краще щоб почалася «адаптаці»? Коли новонароджений - ні, бо і так ревнощі. Коли дитині 1 рік? Ні, бо тоді і так коліки/зуби/регреси/кризи.
Болячки можуть бути. І вони завжди «не к статі». А соціалізація для нашого старшого буда максимально важлива.
У малих різниця 2.8
Згодна з коментом вище - зараз важче) і бачу, що з часом легше не стане)
Головне, що я для себе зрозуміла - не забувати приділяти час старшій дитині.
Донечці було 2,6 коли народила сина. Що я Вам скажу:зараз мені з ними важче. В мене синочок маленьким був спокійний і було все супер. Зараз криза трьох років-це капець 🥴