Как справиться с депрессией при маленьких детях?

Звернутись до психіатра на консультацію. Якщо це дійсно депресія то лікувати її, наслідки можуть бути сумними якщо ігнорувати (

Розгрузіть себе. Просіть допомогу. Відволікайтесь, змінюйте "картинку" - ходіть на прогулянку по іншим маршрутам.

Тримайтеся.

Можливо, це і є депресія післяродова - тоді без спеціаліста і без ліків дуже складно вибратися.

Не знаю, я ледве вигребла перший рік плюс війна почалась. Я би звернулась до психіатра. Після пологвв гормональний фон може лєгко депоесію спровокувати

В мене така сама різниця в дітей майже (3.4 роки)

Було жуже важко на початку, бо доньці спати треба, а то на руках, старший як назло заьігав кричав і пригав біля малої. Короче те ще було…. Вам тільки сили і терпіння вивезти перші місяці. Без чоловік я б не вивезла то взагалі((

Прекратить быть идеальной. Никуда посуда не денется и пол не помытый никто не увидит. Спать при любой возможности - это действительно самое лучшее лекарство. Выходить на улицу, особенно хорошо вот лето.

Нет тех кто справлялся сам с детьми. Все мы плакали и закрывались в ванной. Ели тоннами сладкое и литрами кофе…

Садик - это спасение. Когда старший пойдет, будет легче. Ну и когда меньшая войдет в режим,- тоже.

Пол года такое было после родов, вроде сейчас чуть попустило

Такая же разница была у детей. Без помощи, муж на работе с утра до ночи + командировки. И знаете, хочу вас расстроить. Первый год был гораздо легче чем последующие( период с 1,5 до 2,6 это реальный пи…ц. Еще и старшая была без сада из за короны и войны. Просто держитесь! Это реально очень сложно.

Дети вырастут и станет легче, потерпите годик🙏👌

Берется няня ))))

И старшего в сад

У моих 3.9 разница. Первый год даже толком не помню, только под конец, когда младшая стала ходить, наладили сны, закончила гв, мне стало легче.

В моїх така ж різниця.

Спочатку був садок у старшого, а потім трапився ковід. Меншому було 5міс, і ми всі засіли дома(+перші дні ж і не гуляли зовсім, парки позакривали, на вулицю не виходили).

Так от, їжа - то завжди доставка, інколи щось сама. Прибирання вже як виходило🤷‍♀️ відносилась до всього простіше.

Можна спробувати няню на пару годин, щоб просто побути самій. Навіть 1-2год в день і Вам одразу буде легше.

І до психолога, зараз є навіть варіанти безкоштовних сесій.

А ще, коли меншому було рік, а старшому 4,5р то я вже почала знову займатись роботою. І все виходило.

І у вас вийде🤗

Обсудите с мужем варианты: няни, бабушки, отпуск мужа. Какую он готов помощь оказать.

Если хотите запугать - на моем муже работает вариант когда я преувеличиваю проблему: "я часто подумываю что будет если выпрыгнуть из окна" (на самом деле нет) или "я на 2 недели хочу лесь в больницу, давай купим смесь и начнем переводить ребенка на ИВ" (муж противник смесей и у нас оба ребенка на гв), или "а если я умру или куда-то пропаду, ты справишься сам с двумя детьми, или наймешь няню, позовешь бабушку?" Тогда он осознает уровень пи***ца в моей голове, у него резко включаются мозги и появляются идеи 😏😈

Час для себе

Психолога

Няню

Розумію вас (

Основне ніяких порівнянь , байдуже як і в кого . Робіть все тільки так щоб вам було легше і комфортніше , не так як треба а так як легше . Запасіться заморозкою різною для швидкого приготування , позитивні фільми якісь на фоні хай ідуть , менше соц мереж де всі розказують які вони ідеальні , спілкування з позитивними людьми , вихід в магазин той же за продуктами без дітей …Тримайтеся ❤️