Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
An
An
Мама сына (4 года)

Привіт! Останній мій запис тут був ще російською мовою… дуже багато часу плинуло, не було ресурсу навіть щось писати… а…

1 из 3

Привіт! Останній мій запис тут був ще російською мовою… дуже багато часу плинуло, не було ресурсу навіть щось писати… а особливо тому що треба набирати текст, а не базікати😅

Буду намагатись витримувати хронологічний порядок.

Звіт з 27.01.22- серпень 23 🤯

З початку війни ми були у селі 2 місяці, без занять.. але дієту і протоколи ніхто не відміняв)

Я страшенно боялась відкату, але тоді ми жили великою концентрацією людей на квадратному метрі і якомога більше намагались розвинути у Ромчика обернену мову. Цілими днями відправляли його один до одного і казали наприклад ,, Рома, скажи: дед, нарисуй мне мишку,, ,,мама дай кашу,, За пару місяців це дало перші результати, - дуже сумбурні, рагульні і завчені фрази як шаблони. Але Рома ними почав трохи користуватися.

Також здали безкоштовно! єпілептичну панель (по програмі для дітей 2-4 роки за умови, що у дитини наприклад на еег вже виявлені епі осередки). Ніяких поламаних генів у Роми не знайшлось…

Я все таки не могла заспокоїтися, вирішила здати секвенування екзома. Нажаль чи на радість теж все чисто. Здавали через генетика, клініка Blueprint (Фінляндія).

Потім повернулись в Одесу, і я вкотре зіткнулась вже з проблемою не відсутності спеціалістів, а фінансовою. Вирішила направити сили на пошук безкоштовних реабілітаційних заходів, для таких діток як Рома. Оформили інвалідність (Рома вже розмовляв, тому не так легко було підтвердити діагноз). Вперше звернулись у Дім з Ангелом. Без проблем там дали курс реабілітації ( чекали місяць). Червень 22р: 10 днів (чистих) інтенсиву з перервою 1-2 дні: сенсорна інтеграція , логопед, масаж, логоритміка, арттерапія… Приблизно 5 занять по 30 хв кожен день, але в тривогу всіх випроваджували на вулицю або в укриття ;(

Другий курс був в вересні, а третій ( тільки для дітей з інвалідністю - у грудні).

З індивідуальними часними уроками не буду порівнювати, тому що то різні речі, але це НАБАГАТО краще, ніж сидіти вдома.

У вересні 22р зареєструвалися в ІРЦ (Інклюзивно ресурсний центр), там треба за пропискою . В деяких таких центрах я бачила більше занять виділяють, у нас був спочатку тільки психолог раз на тиждень пів години, потім додали ще логопеда так само 1 р/ тиждень пів години. Також іноді видавали безглютенові продукти для Роми❤️

Третя організація, в яку можна звернутися безкоштовно- центр Корчака. Також дочекалися комісію и тд , там виділяють курс на 3 місяці, але більш розтягнуто, 2 р/тиждень інтенсив: логоритміка групова, лфк группа, іпотерапія, басейн індив, психолог індив. В тривогу заняття не проводилися, і це дуже вимотувало, стирчати на вулиці.

#рас #аутизм #алалияодесса #зпрр #зрр #сенсомоторнаяалалия #алалия #аутичныйспектр #аутизмодесса

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися…

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися враженням від країни в якій ви перебуваєте, збираю інформацію. Була впевнена, що зупиню свій вибір на Іспанії , подобається їх школи ( з 4 років) по відгукам також, клімат . Але пишуть, що соціальне житло вже там дуже довго чекати , а знімати важко знайти, бо українцям не хотять здавати навіть якщо платити наперед на півроку-рік. Може відіграє роль, що я одна з дитиною і це може стати причиною. Ще по відгукам Німеччину хвалять, але теж як пощастить, можуть поселити в холодному заводі, що може коштувати здоров’я. Буду дуже сильно вдячна за будь яку інформацію💛 В будь якому випадку зі святом Покрови і хай ваші дітки завжди ростуть в мирі 🕊

Доброго дня... Дівчата порадьте що робити? Мій наречений дуже хотів дитину... І ось я вже на другому місці. Ми подали…

Доброго дня... Дівчата порадьте що робити? Мій наречений дуже хотів дитину... І ось я вже на другому місці. Ми подали заяву до заксу розпис у вівторок 17.04... але за останні тиждень він змінився наполягає на абортів. Ночує у батьків або кумів, додому приїжджає лише у справах. Небереш трубки сам дзвонити тричі на день притає як я себе почуваю як справи і все... З його батьками все добре вони підтримують мене та також переживають... Що робити?

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій…

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…

Дитина...підліток...чи вже мама

Дитина...підліток...чи вже мама Мені було 16, коли я побачила на тесті для вагітності дві смужки. Було дуже страшно. Я не знала, що робити, куди бігти. Більше за все боялася реакції батьків. Думки про аборт були постійно, в лікарні без дозволу батьків мені відмовили, а на приватну коштів не було. Перечитувала купу статів по цій темі, і ставало все гірше. Ревіла. Але рішення було прийнято, я буду мамою. Ось тільки, як бути далі я не знала. Підтримку отримала від батька дитини, це нас дуже зблизило. Більше я нікому не могла сказати про свою вагітність. Почала шукати в соціальній мережі, тоді в контакті, таких же дівчат, які народили в юному віці. І переписуватися з ними. Мене цікавило все, а особливо, як про це повідомити батькам і вчителям в коледжі. Вони давали цінні поради і ділилися своїм досвідом. Але признаватися не хватало в мене духу, мовчала. Живіт почав рости, а я вдягати об‘ємні кофти, аби тільки ніхто нічого не запідозрив. Ще і токсикоз почався. Всі дівчата на перерві брали каву, а я воду. Почали задавати питання, я вправно на них відповідала, що просто не хочу. Я наївно вірила, що зможу приховувати свій стан вічно. Але одного дня повернулась додому, і мама стала зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що вона все знає. І саме головне, вона мені тоді сказала, щоб я не нервувала, ми виростимо цю дитину і все буде добре. Це вже був 16й тиждень вагітності. Зараз моєму старшому сину 10 років, і я дійсно змогла стати для нього гарною мамою. Это моё домашнее задание по сторителлингу. Сейчас прохожу курс. История моя реальная. Напишите пожалуйста, как вам, было интересно читать?