Я просрала свою жизнь из-за того что не выбрала учится на хореографическом. Я страдала об этом когда училась на офисного планктона и страдаю сейчас. Мне снятся тренировки в зале часто, хоть уже прошло больше 10 лет. 11 лет я танцевала классические, народные, эстрадные танцы, но когда пришло время определятся после 9го класса, я настолько привыкла что тренировки у меня всегда, что и подумать не могла что они исчезнут из моей жизни. И учась в колледже я рыдала за танцами. Когда никого не было дома, я просто рыдала крокодильими слезами на полу, повторяя уроки с танцев у столешницы вместо станка или у подоконника..
Я веду к тому что просто хочу спросить, есть ли тут те кто тоже так страдает по возможности которую упустил в плане выбора професии? И как с этим живёте? Для меня это очень тяжёлый груз на душе и бесконечное желание рыдать когда вижу выступления ансаблев или попадаю на дискотеку в ресторане (как сегодня) и имею возможность потанцевать. Я точно знаю что стала бы одной из лучших танцовщиц в коллективе, у меня для этого было всё - отличная база, учитель, навыки, выворотность, огромное желание. и вот так я просрала своё счастье и свою жизнь.
@dkdk , я кинула універ на третьому курсі, тоді жодна людина в світі мене не підтримала - що з тебе виросло (від родичів), ти що як можна без освіти (одногрупники), ти зруйнуєш своє життя (вчителі), я тебе забезпечувати не буду (хлопець), жодна людина не підтримала.
А я жодного разу і на хвилинку не жалкую, клянусь, жодного.Я просто пішла в ту сферу якою жила з дитинства.В мене успішний бізнес без в.о .
Якщо ви дійсно цього хочете і готові ризикнути, взагалі не бачу проблем.
Я тоже просрала 😔 я всегда мечтала сниматься в кино , у меня классно получалось играть роли .
Сейчас конечно мама жалеет что не отправила меня куда нибудь сниматься .
Не понимаю почему она видя талант не сделала это
Я хотіла бути професійною спортсменкою.😭😭😭😭
Навіть проби пройшла після 9 класу в спортивну школу.
Мене почали відмовляти,що це травматично і бла бла бла.Йди на бухгалтера.🤢і я пішла.
Хай йому грець,як я жалкую. Але мені 33 роки і професійною спортсменкою я можу стати хіба що уві сні.
А я хотіла піти на вчителя, з раннього дитинства, це було таке сильне бажання, я грала в ту школу після школи кожен день)) до років 13-14, вже навіть було стидно сказати, що я в таке граю) але ніхто не підтримав мене, бо вчитель це ж " не благодарное дело", пішла я на журфак, і що, вчитись мені подобалось, а сама професія не дуже, бо ти потрапляєш не на червону доріжку, інтервью брати, а у якийсь фіговий журнал, писати якусь маячню. Але мрія так і залишилась, колись обов'язково зміню професію
Вам всего 28 , а не 60 . Не получается у того , кто ничего не делает. У вас все получится, дерзайте )
Після 11 класу я поступила в педагогічний на безкоштовне і платно в медичний…вибрала пед, бо не хотіла щоб батьки платили…спочатку був пед коледж, потім інститут (який кинула на останньому курсі) і в 25 пішла в медичний на денне навчання 😅 закінчила медичний і в 28 пішла в університет)) в планах ще відновити навчання по фортепіано))були люди які казали «господи, ти шо до старості будеш вчиться?» «скільки ти ще будеш вчиться!» а я зрозуміла що краще пізно чим все життя жаліть😉
Я хотела после школы пойти на парикмахера/визажиста, это была моя мечта. Мама меня высмеяла и отговорила, мол, на такую профессию нужно учится если ты живёшь в большом городе -Одесса, Киев, Харьков, а не наш маленький задрыпанный Николаев, провинция! Кому здесь это будет нужно?! Это был 2006 год, все только начиналось и раскручивалось в этой сфере. И я пошла на какого-то сраного документоведа. Жалею очень что не настояла тогда, да и как я могла настоять в 16 лет, когда за учебу платят родители и они решают? Тоже считаю что просрала, уверена что была бы востребована в этой сфере. Сейчас этих визажистов хоть жопой жуй, уже и смысла нет учится чтобы реализовываться. Но очень хочу в бьюти сферу, депиляция, перманентный макияж, возможно маникюр, ещё что-то
Я не то что бы просрала,но моя история такова..
В 11 классе я сбежала просто от своего отца абьюзера замуж,в декабре я вышла замуж,а в апреле я забеременела.
А я очень хотела пойти на архитектора(плюс ландшафтный дизайн),и прокуратура меня очень влекла…он мне обещал что даст мне все,обучение в Киеве..
По итогу,он просто сказал что я ему никто,и он ничего делать не будет.
Я в декрете смогла обучиться в бурсе на флориста,получила Московский диплом(до войны)вип топ мастера маникюра..
Он погиб,а обиды у меня такие зверские…
Сейчас,у меня дезориентация,я не знаю что мне делать когда буду выходить с декрета,мне по факту 21 и я ни разу не работала,и мне так стыдно от этого…что я нигде не смогу устроиться и работать(страх ужасный)
А ведь все могло быть по-другому…
@alliiva не переживайте! Обычно учеба заканчивается около 21ого,а то и позже. В таком возрасте карьера только начинается как и собственно опыт работы
@m., спасибо вам за поддержку,очень надеюсь что получиться выстроить стезю 🥹
Можна взяти трошки дітей і почати тренувати їх,заробляти на цьому та навчатися на заочку,проходити курси танців.У мене старший син танцював,їх тренер на фестивалях танцював зними .
Не буває пізно.Я з дитинства мріяла бути вихователем в дитячому садку,а працювала майже 11 років санітаркою в лікарні.Диплом є кухар,трохи в житті і ним працювала.В 43 роки я змінила своє життя.Я здала ЗНО,вступила до педагогічного університету на вчителя фізкультури, зараз я на другому курсі,і працюю в школі вчителем фізкультури.В дорослому житті на вихователя вже не хотіла,вибір професії я вибрала впевнено,і кайфую від навчання і своєї роботи, моїх дітей.. Починайте,двигайтеся,не мрійте сидячи на дивані,не плачте,з чогось почніть.Можна і в мій вуз поступити,тут також є виликий вибір тренерів ,я будучий вчитель фізичної культури і тренер з легкої атлетики.Спорт завжди любила,але професійно не займалася.Так що починайте реалізовувати свою мрію.
@dkdk дякую 🥰,У Вас все вийде.Я все життя звинувачувала батьків,що не дали вищої освіти,думала це вони винні,бо грошей у них не було.Але з роками зрозуміла,це я цього не зробила сама тоді,коли ти стукаєш та відкриваєш двері,вони відчиняються, мрії, здійснюються...Головне зробити перший крок
@verapodp1978 мені теж подобається звинувачувати батьків, але розумію що це прикриття таке. Мама винна в якійсь мірі. Наприклад в тому що вдома був дурдом - бійки, нерви і я просто не могла думати ні про що крім того коли це все закінчиться вже. Я просто існувала доки мене чоловік не врятував, забравши звідти. Коли людина постійно в стресі, неможливо думати про щось інше крім того що небезпека поруч. Дякую за коментар)
Я смотрю сейчас сериал «Доктор Ча Сон Сук» Это Корея, снят Нетфликс. Там женщина с двумя детьми начинает все заново, а ей 47 лет, очень мотивирует )
И я уверена таких случаев и в жизни полно, не ставьте на себе крест, Вам даже 30 нет
Когда вы успели её просрать? Было бы вам за 70, тогда ладно, а в 28 спокойно можно вернуться
Ви ще можете повернутися на сцену. Я не знаю Ваш вік, але повернутися зможете точно. Зараз є можливості.
Нещодавно я дізналась що моя викладач по фортепіано просила батьків віддати мене в інтернат для обдарованих у іншому місті.
Батьки по боялись.
А коли мені запропонували у муз.училище - побоялась я. Не розуміла чим заробляти.
А зараз мені 34, чоловік подарував електричне фортепіано і я граю. Виключно для себе. Бо весь час мене так тягнуло до гри! Нехай не на широкий загал, а в рамках квартири, але я кайфую від цього, бо сталось так як сталось. І треба прийняти ситуацію як є 🤷♀️
І я за те щоб повертати в своє життя те що по справжньому любите в тому "вигляді" в якому можливо.
Никогда не поздно чему то учиться...я в свои 38...с двумя предыдущими дипломами..после декрета решила полностью сменить профиль и начать работать на себя...ушла в бьюти индустрию закончила курсы работаю мастером Перманента та ламинирования ресниц. А сейчас еще учусь в институте на медсестру и дальше планирую учиться на косметолога и работать в этой сфере 😉 так что если есть желание почему нет🤷♀️
💔💔💔💔 что мне делать, старшая дочка (7 лет) с 3 лет говорит что хочет быть балериной 🤯🙄 я водила ее на балет до войны, ей так себе нравилось, но она ходила. Думаю ей больше нравится наряды балерин. Я просто считаю что жизнь балерины это ад 🥺
Думаете надо отдать ее опять на балет. Кияночка?
Ну вот если не хотите что б всю жизнь страдала как я, отдайте обязательно) очень круто что она понимает что хочет!! Может это и ад, но это любимый ад, любимая боль. Это чувство не передать, я словно чувствовала себя сверхчеловеком когда стояла у станка в юбке и балетках и занималась. Это безумно тяжело но и безумно красиво.. в 7лет ещё не значит что она станет балериной. Я смотрела видео "10 глупых вопросов балерине" и девушка говорила что из 80 человек поступило двое когда она поступала.
Знаєте, а в мене навпаки…
Я пішла вчитись на хореографа
І зараз розумію, що треба було йти на щось більш серьйозне.
Після другого курсу зрозуміла, що це все фігня. Танцювати можна було в колективі і без вищої освіти, та і викладати в приватних школах, також.
Після третього курсу я забрала документи… Проблеми зі спиною, несумісні з тим, щоб все життя танцювати. Було дуже прикро звісно.
Це було 9 років тому, я так і не повернулась до цього, навіть у вигляді хоббі.
Я вас розумію, мені інколи теж хочеться знову відчути це все. Виступати, танцювати…
Вища освіта хореографом, на мою думку, потрібна лише тоді, коли ви плануєте викладати в університетах, академіях і т.д.
У мене теж є мрія давно, вивчитися на медсестру і працювати у цій сфері, а не сидіти в офісі. Але, ніхто вчасно не підсказав, а зараз теж думаю що пізно. Бо мені 30, двоє малих дітей, а думки не дають спокою
Я тоже хочу поступать в этом году на фельдшера )и мне будет 29) в том году несколько тоже поступала ,но не набралась группа
Моя свекруха пішла вчитися на медичну сестру в коледж в 43 роки на вечірнє відділення. Познайомилпся я з нею, коли вона закінчувала навчання! Ну це круто. Нажаль, її не стало пару років як, але встигла попрацювати за фахом майже 10 років!
Я хотела быть стюардессой, полетать по миру беззаботно, но меня отговорили все, что работа очень тяжёлая и неблагодарная и минусов в миллион раз больше чем плюсов. А я жалею сейчас, что не попробовала тогда, когда мне было 20 и у меня не было семьи ....
И я хотела быть стюардессой, меня родители отговорили а итоге отправили учится в политех (это же политех!!! сказали они) на химика технолога, в итоге ни одного дня не работала по специальности, мало того я и диплом не хотела даже идти туда забирать, ах как жаль что нельзя время вернуть
@kovalcukmarina666 главное, чтоб мы сделали выводы и не навязывали своим детям в будущем свое мнение
@dkdk, да вы еще подросток! Может найти вариант вашего возвращения, мне кажется)
@dkdk, тюю,бiгом на танцi малолетка👌🤗многие в 30 только находят любимое дело
Не то, что прям просрала. Но иногда так хочется вернуться в прошлое и изменить его. Осуществить мечту. Но увы. Стараюсь не возвращаться, не жалеть, а то оно меня сжирает
Я тоже пошла на менеджера учиться , а хотела на педагога или журналиста . Сейчас мне бы это очень пригодилось, но не грущу. Но счастлив человек, который осуществляет детскую мечту.
Я просрала диссертацию...
А к танцам всегда можно вернуться). Тем более сейчас заочно даже на врача учат. Поступайте в вуз, становитесь тренером.
@judoka приклад супер !!!🤩
Так, я дійсно хотіла б типу Вірського, але пізно зрозуміла вже..) дякую за такий приклад, вражаюче!)
@judoka я вам заздрю що ви кинули. Що змогли. А я наче все своє навчання вчилася для інших, не для себе взагалі. Ще зі школи таскала 12тки для родини, а сама навіть не задумувалась "чого хочу Я", як робот вчилася. Ризикувати це не про мене. В мене все стабільно, без ризиків. Але ж стабільно погано😅.
@dkdk , я ледь школу закінчила.мені там було скучно.Уроки зривала, палила цигарки за гаражами, прогулювала страшно.
Можливо все у вас так і залишиться але це теж варіант)
Может попробуй стать тренером по танцам? Сейчас не везде даже профильное образование требуется, чтоб на работу взяли.
Я думала, но понимаю что мне нравится именно танцевать, сцена, тяжёлые тренировки... И нравится работать в коллективе который из года в год растет, а не так чтоб кто-то месяц походил, слился, давай с новенькими сначала...и на одном месте топтаться.. мне нравится быть среди таких же танцоров, вместе учить связки, ездить всюду выступать, быть на виду при параде и сиять)
Скільки вам років?