Я поки так і не зрозуміла фразу
«З кожною дитиною любов примножується».
В мене більше відчуття, що я маю необмежену кількість любові та кожен хоче захопити цю нескінченність тільки собою.
Троє дітей, це твоя увага ділиться на 3.
Тепер не одна дитина хоче тримати мене за руку, а усі одразу. Та мені необхідно комусь пояснювати, що якщо ти візьмеш брата/сестру, то це теж дуже круто.
Іграшки множаться поки що тільки на 2. Але це не на довго. (Олівія от от підросте)
Їжі потрібно більше. Готувати більше.
Гуртки… це моя невеличка біль. Я дуже хочу організувати режим та встигнути зайняти усіх, та поки я тільки в процесі.
Памʼятаю ми з Кирилом ввечері завжди читали книжки, чого я зараз зовсім не роблю.
Зуби теж не завжди ввечері чистимо, бо або забули, або не встигли, або просто втомилися.
Після народження Мира, я все шукала в собі «любов х2». Та не могла знайти.
Відчувала себе якоюсь неповноцінною. Та ще гірше - поганою 🙈
Та нарешті я від себе відчепилася. Я інша. Любов у мене інша. Та вона не гірше. 🤍