Beauty сфера в Канаді (ч. 2)

Після першого інтервʼю в салоні і “кухні” із середини я ще кілька днів я не могла прийти до тями😬 але все ж, через пару днів мені прийшло повідомлення із запрошенням на нове інтервʼю в іншому салоні.

Власниця розписала усе в фарбах, що у неї найкращий салон, найбільші зарплати і взагалі, салони тримають азіатки та беруть на роботу азіаток, тому українкам важко буде знайти роботу. У що, я звісно не повірила, але все ж вирішила поїхати подивитися.

Можу сказати, що картина салону була плюс-мінус однакова, з невеликими відмінностями.

Перше-там вже працювала українка, яка розповіла мені що і до чого. І перше це зп, так, здавалося б вона вища ніж середня по оголошеннях, але власниця не вказала, що full-time це не 8 год 5 днів на тиждень, а ще додатковий день, тому якраз зп виходить нижчою ніж середня.

Друге-це робота, тут не заморочувались над чистотою роботи, слова власниці «ти дуже не обрізай кутикулу (що я роблю і так максимально обережно) бо наші клієнти цього бояться» 😬

Як сказала дівчинка яка там працює, навіть якщо просто помахати кусачками перед нігтями і нічого не зрізати, вони всеодно подумають, що це ок.

Ну, а решта, типу нарощування акрилом без маніка, абсолютна відсутність стерилізації і бруднючі ємності з матеріалами, це стандартна ситуація, на жаль.

До речі, практично скрізь педикюр більш спрямований на спа-процедури аніж на красивий у нашому розумінні. Тут тобі і скраб, і масаж теплим камінням, і обгортування гарячими рушниками. Насправді прикольні процедури, але краще б в першу чергу купили б стерилізатор, аніж духовку для рушників.

(Вибачте, я як майстер просто не можу з цим змиритися)

Знову ж вийшла я із салону із розчаруванням, так як ситуація в принципі ідентична, та ще й їхати туди 1,5 год.

Ще мене засмучує те, що круті майстри йдуть на таку роботу і згоджуються робити цей треш за годину, адже як не крути, а працювати треба.

В наступному салоні, на диво, на привелике диво ситуація була зовсім іншою, але то вже наступного разу розкажу😌