Я мама і я втомилася. Дуже сильно. Я люблю свою дитину, але хочу відпочити від неї. Хочу побути наодинці з чоловіком, який теж весь час втомлений.
Іноді так накочує, що я геть не маю сил і просто плачу.
Всі кажуть, що після року стане простіше. Проте те ж саме казали і про 6 місяців. Простіше не стало.
Ми любимо нашу доньку, але нам реально не вистачає відпочинку.
Легче не станет, просто привыкаешь к ребенку, и один движ сменяется другим.
И надо просто войти в этот ритм.
Я вас дуже розумію🙏 воно реально стає легше, але не легко… Садочок коли буде, ото клас! Чи няня
Для няні в нас не вистачає фінансів. Я виходила на парт тайм на роботу, коли малій було 3 місяці. Віддалено звісно. Але ринок вже не той і зарплатня теж. Та й після 3 місяців роботи мене попросили повернутися назад в дикрет, хоча і результати були. То таке. Зараз тільки чоловік працює, та й то, сказали що до кінця квітня, а далі не факт, що лишать на проекті
Я вас розчарую ,але легше стане тоді,коли діти з'їдуть. І то не факт.
Краще взяти няню ,і насолодитися тишею.
По можливості можна найняти няню. А взагалі буде легше коли піде в садочок. Я вже чекаю коли моя молодша теж почне ходити,бо пішов шостий рік декрету, це дається в знаки 🤪
Не знаю кому там легче с года, как раз когда ребенок начинает носиться как ураган по земному шару🌪️😆🤪🙈
Даже с двумя младенцами было легче, когда в колясочке лежат и гулят🥲
Реально легче станет когда ребенок утром спрашивает из скольки яиц вы любите яичницу и сам готовит и помоет посуду😆👍🏼
Потерпите ещё чуть до садика. Как заживете👌🏼 ещё не будете знать куда столько свободного времени девать.
Простіше не стане (( почнуться інші приколи, через які психоемоційно може бути навіть важче. Бо з’явиться характер, свої смаки, свої кордони, і все це буде виточуватися об Вас.
Вам потрібно з чоловіком навчитися знаходити час для відпочинку. Кожного дня потроху. Мені дуже сподобалося порівняння втоми з голодом. Якщо один раз цілий день їсти, то ну наскільки вистачить? На день? Два? Те саме з втомою.
Треба знайти варіанти так організувати, щоб хоча б через день у Вас було тих 15-30 хвилин для себе/перезавантаження. Мінімізуйте хатню роботу, найміть прибиральницю раз на тиждень або хоча б на якісь види робіт (наприклад, Ви прибираєте і вона Вам допомагає паралельно), хай чоловік з малою гуляє… Вам це може здатися неможливим, але влаштуйте брейншторм, спробуйте.
Діти - це марафон, а не спринт…
Знайдіть іншу маму з дитиною схожого віку. Вдвох легше сидіти з дітьми. В цей час і готувати легше. Можна одразу на дві родини так готувати. Сьогодні прийшли до них в гості - готуєте у них борщ на дві родини. Завтра вони до вас прийшли - смажите картоплю на дві родини тощо
звучить як хороший план) проте ми живемо в приватному будинку і в нашому районі на жаль майже нікого не знаю, особливо мам. Та й не вийдеш дуже погуляти за подвір’я, багато циган та є не зовсім врівноважені сусіди😐 взагалі не знаю, як люди заводять друзів після 25 років
В нас є трохи часу на себе приблизно з 21:00 до 23:00 щовечора. Коли мала засинає. Ми можемо подивитися щось, або навіть пограти в приставку. Але потім неспокійна ніч, навантажений день і таке враження, наче тих пару годин і не було
Если честно нам стало легче где то после 3 лет...у вас нет бабушек?
Є бабусі. Мама чоловіка дуже допомагає. По суботам відвозимо до них малу на пару годин. То трошки рятує) з нею в нас супер хороші стосунки) на жаль з власною мамою - навпаки
Не знаю что сказать. Рядом никого и когда никого рядом, то и сад не очень спасает, так как дети болеют. Становится проще в коммуникации, но времени побыть наедине как не было, так и нет. Мы все ещё ждём когда он заснёт и мы поедим под одеялом и посмотрим что-то. Вот и вся романтика. Так и после полугода, и после 3. И у меня есть подозрение, что и после 5 лет и тд. Моему три и я очень хочу, чтобы он перестал приходить к нам хотя бы ночью и спал у себя в кровати. Хочется хотя бы спать с мужем ВДВОЕМ. О большем я уже и не мечтаю....какие выходы с кафе и тд, хоть поспать бы вдвоем и во сне иметь личное пространство.
Дуже розумію( мала спить неспокійно і за всю ніч у нас з чоловіком є буквально години 2 під ранок, коли ми можемо спати в ліжку вдвох обійнявшись
да, я понимаю. Легче становится мне лично в плане того, что он более самостоятельный, ест сам, говорит хорошо и тд. Но то, о чем вы пишите, к сожалению, пока не очень. Отселили в свою кровать, выбирали все вместе и и тд, но все равно сегодня орал и пришёл в час ночи к нам....Но хотя бы полночи было у нас....
Почитала комменты,что легче не станет... Ну видимо у каждого по-разному. Мне стало легче, когда дочь пошла. И на площадке она спокойно игралась и никуда не неслась. Так,что надейтесь на лучшее)
В 10м тоже был пик усталости , вроде чуть стало легче и моментом как-то очень резко снова сложно , сейчас через неделю год , полегчало , но еще не ходим , но я решила не расслабляться и жду второго 🥲🤣 за то в 30 буду отдыхать с двумя детьми по 9 и 7 лет ( думаю на них конечная 😂)
Ох ви сильна жінка) ми теж періодично думаємо про другу дитину, але це такі качєлі)
Я за кордоном, постійно з 2-ма дітками сама, різниця в них маленька, одна повзе, другий лізе кругом, чоловік тільки в неділю вдома, йде 7 ранку, приходить 8 вечера. Допомогати немає кому. Ми сильні, і ми повинні триматись. Я дуже люблю своїх дітей, і на щастя в мене такого немає, як у вас
Мы с мужем практически все время сами, вернее он раньше целый день по будням на работе, а я дома с малой + домашние дела. Но у меня было спасение вечером - он игрался с ней пару часов и это был мой релакс (убраться, приготовить, хобби... Ну вы поняли 🙃). Временами было очень тяжело морально, психически даже физически, местами втягиваешься и вроде ниче так. Но очень сказывается отсутствие времени на себя. Все вертится вокруг ребенка. Малая ещё перестала спать днём раньше 2 лет и у меня ещё и это время пропало (после родов около полугода спала на мне, я даже извините в туалет и покушать нормально не могла). В общем я вас очень прекрасно понимаю. У нас секс практически пропал, потому, что вечером уже валишся с ног. И ещё и садика у нас нет и не предвидится пока. С финансами в последнее время вообще завал, про няню могу мечтать только... Думала заграницу поехать, так я с ней одна вообще здурею.
Дуууже мені відгукнувся ваш коментар) мені здається багато що залежить від самої мами. Ну типу індивідуально все, комусь легше, комусь важче може бути в одних і тих же умовах. Я більше інтроверт і відсутність часу на себе дуже важко дається.
З сексом доволі нестабільно все. Буває і пару разів на тиждень, а трапляється, що і пару місяців затишшя. Все реально залежить від дитини, особливо зараз, коли вона весь час хоче проводити зі мною поряд)
Я Вас очень понимаю,так же было,только мама или свекровь могли взять на пару часов на улице помогать,после года просто привыкаешь)а действительно легче стало,когда пошла в сад)
И ложитесь спать в обед с дочкой,меня это спасало)Обнимаю Вас,держитесь🤗
и проверьте,может у вас дифицит витамина Д,тоже очень влияет на настроение и усталость
Вы простите, но я не знаю, кто вам говорит, что дальше будет легче. Мне тоже говорили. И я верила. Но мне не легче. Мне все тяжелее и тяжелее. И эта усталость накапливается и накапливается уже почти 6 лет. И тоже плачу. Старший ещё ни разу не спал всю ночь. Младший тоже. Сад выручает, но это полдня. Муж работает, или у нас дел куча.... Ну, короче, все ещё жду
@oponomarova не повірите, але старший у мене з аутизмом. І я думала, що з ним важко. Поки не народився молодший. От до року ще якось можна було жити. Але тоді у старшого жесть була. А потім малий чим далі, тим неадекватніше. Я просто вішаюся. І після 3 стало ще складніше, реально. Я вже не знаю, чи буде колись легше...
у вас є якась допомога?
Я так нам співчуваю… Мене б без садочка вже не було… Бабусі далеко, але коли й були поруч, то особливо не допомагали.
Я хоч з 9 до 15 дихаю вільно, бо я знаю, що малі в безпеці, нагодовані, грають і те все без мене!
ні, тільки ми з чоловіком. Але він багато працює. Малий в садочку до 15, старший до 12. Але вихідні - то дупа. Бо тато і в суботу, і в неділю працює вдома з 8 до 20. А коли були в Києві, то його майже ніколи не було. Тільки вранці разом виходили - він на роботу, я малих у садочки
Десь після 4 стане легше або коли піде до садочку. З місяців 10 мені тяжче стало, все зносила. І до 4 місяців було тяжко, бо коліки і я після кс.
У вас є бабуся? Може хоч хтось хто може взяти дитину на пару годин
І моя непрохана порада… віддавайте в садочок так рано як тільки можливо.
Я неймовірно шкодую, що старшу доньку віддала аж в 4 роки🤦🏻♀️
Менший пішов як тільки йому виповнилося 2! Бо я знала — або плаче він, або плачемо вдома ми вдвох.
Важко й досі. Не люблю вихідні… В будні легше, бо дітей півдня немає вдома і потім ми на радісній хвилі всі разом…
Ой да, и я так хочу ((
Да, правду говорят - легче не станет… (ну в чем то может легче, в чем то тяжелее).
пытайтесь как то находить время для себя, отдавайте бабушке.
После 6 мес каждые наверное 3 мес становилось легче. Реально. Каждая новая умелка добавляла мне спокойствия, свободы, сна. Все будет 🙏
В деяких моментах зараз стало легше, але поганий нічний сон мене просто вбиває. Майже рік не сплю нормально, після пологів не було адекватного відновлення. Нервова система сказала до побачення
сон малышки будет становиться только лучше и лучше, а следовательно и ваш. Как по мне, самый тяжёлый период вы пережили, вы притерлись к друг другу, вы чувствуете друг друга, знаете как лучше и когда, вы привыкли к новой роли. Ночной сон реально придёт в норму. Как по мне, главное поспать ночью, днем можно вытерпеть все, что угодно
ох, як я вас розумію. ще й почались приколи, що ні памперс змінити, ні перевдягнути - зразу плач та крик. якщо не дати те що хоче - теж саме. здається, я божеволію. ще й прокидається поїсти вночі кожні 1,5 години... на вулиці у візочку спить максимум 40 хв, і то не кожен день.... постійні крики-сльози.... але заспокоюю себе тим, що ще 2 роки і стане легше 😂
Ну объективно легче будет с 4 лет
А до этого постепенно легче, если не загружаться и искать плюсы родительства, а не погружаться с головой в негатив
О, у мене якраз в 10 місяців був зрив
Я кричала в стіну і плакала години дві так що потім не могла говорити
Не підпускала до себе дитину і чоловіка
Сказала що не буду давати коли вона хоче груди бо я не я
Коротше, обіймаю
І бажаю вам більше допомоги та підтримки близьких
Боже, так вас розумію❤️ в мене були подібні зриви раніше. Зараз вже якось змирилась. Навіть рада, що донька на шв
Легче станет когда ему будет 18+ но это не точно) у каждого возраста свои приколы) автор, я вас поддерживаю и обнимаю, вы не одна ♥️ постарайтесь нанять няню или попросить бабушек/дедушек/подружек посидеть с ребенком,счастливая мама - счастливый ребенок 😘
маленькие дети - маленькие проблемы, большие дети - большие проблемы 😅
Честно-легче не станет. Просто ребенок взрослеет, и одни «приколы» будут сменяться другими. Меня спасает, что есть дедушка с бабушкой, которые берут дочку на 2-3 дня в неделю. Ну еще и сад, сейчас в частный ходим иногда. Ну когда пошли в ясли в гос сад на целый день, тоже было отлично.
Зараз старшому +16 і мені було з ним легко в +1, та і +2,3,4 ... Но не зараз🤪
.·
Не знаю кому там легче с года, как раз когда ребенок начинает носиться как ураган по земному шару🌪️😆🤪🙈
Даже с двумя младенцами было легче, когда в колясочке лежат и гулят🥲
Реально легче станет когда ребенок утром спрашивает из скольки яиц вы любите яичницу и сам готовит и помоет посуду😆👍🏼
Потерпите ещё чуть до садика. Как заживете👌🏼 ещё не будете знать куда столько свободного времени девать.
Виктория·
Мама дочки (4 года)
Почитала комменты,что легче не станет... Ну видимо у каждого по-разному. Мне стало легче, когда дочь пошла. И на площадке она спокойно игралась и никуда не неслась. Так,что надейтесь на лучшее)