Усталость родителей
Я мама і я втомилася. Дуже сильно. Я люблю свою дитину, але хочу відпочити від неї. Хочу побути наодинці з чоловіком, який теж весь час втомлений.
Іноді так накочує, що я геть не маю сил і просто плачу.
Всі кажуть, що після року стане простіше. Проте те ж саме казали і про 6 місяців. Простіше не стало.
Ми любимо нашу доньку, але нам реально не вистачає відпочинку.
Лучший комментарий
Не знаю кому там легче с года, как раз когда ребенок начинает носиться как ураган по земному шару🌪️😆🤪🙈
Даже с двумя младенцами было легче, когда в колясочке лежат и гулят🥲
Реально легче станет когда ребенок утром спрашивает из скольки яиц вы любите яичницу и сам готовит и помоет посуду😆👍🏼
Потерпите ещё чуть до садика. Как заживете👌🏼 ещё не будете знать куда столько свободного времени девать.
Комментарии
Зараз старшому +16 і мені було з ним легко в +1, та і +2,3,4 ... Но не зараз🤪
Честно-легче не станет. Просто ребенок взрослеет, и одни «приколы» будут сменяться другими. Меня спасает, что есть дедушка с бабушкой, которые берут дочку на 2-3 дня в неделю. Ну еще и сад, сейчас в частный ходим иногда. Ну когда пошли в ясли в гос сад на целый день, тоже было отлично.
Легче станет когда ему будет 18+ но это не точно) у каждого возраста свои приколы) автор, я вас поддерживаю и обнимаю, вы не одна ♥️ постарайтесь нанять няню или попросить бабушек/дедушек/подружек посидеть с ребенком,счастливая мама - счастливый ребенок 😘
@zolotuna маленькие дети - маленькие проблемы, большие дети - большие проблемы 😅
О, у мене якраз в 10 місяців був зрив
Я кричала в стіну і плакала години дві так що потім не могла говорити
Не підпускала до себе дитину і чоловіка
Сказала що не буду давати коли вона хоче груди бо я не я
Коротше, обіймаю
І бажаю вам більше допомоги та підтримки близьких
Боже, так вас розумію❤️ в мене були подібні зриви раніше. Зараз вже якось змирилась. Навіть рада, що донька на шв
Ну объективно легче будет с 4 лет
А до этого постепенно легче, если не загружаться и искать плюсы родительства, а не погружаться с головой в негатив
ох, як я вас розумію. ще й почались приколи, що ні памперс змінити, ні перевдягнути - зразу плач та крик. якщо не дати те що хоче - теж саме. здається, я божеволію. ще й прокидається поїсти вночі кожні 1,5 години... на вулиці у візочку спить максимум 40 хв, і то не кожен день.... постійні крики-сльози.... але заспокоюю себе тим, що ще 2 роки і стане легше 😂
После 6 мес каждые наверное 3 мес становилось легче. Реально. Каждая новая умелка добавляла мне спокойствия, свободы, сна. Все будет 🙏
В деяких моментах зараз стало легше, але поганий нічний сон мене просто вбиває. Майже рік не сплю нормально, після пологів не було адекватного відновлення. Нервова система сказала до побачення
@zhuravlyha сон малышки будет становиться только лучше и лучше, а следовательно и ваш. Как по мне, самый тяжёлый период вы пережили, вы притерлись к друг другу, вы чувствуете друг друга, знаете как лучше и когда, вы привыкли к новой роли. Ночной сон реально придёт в норму. Как по мне, главное поспать ночью, днем можно вытерпеть все, что угодно
Ой да, и я так хочу ((
Да, правду говорят - легче не станет… (ну в чем то может легче, в чем то тяжелее).
пытайтесь как то находить время для себя, отдавайте бабушке.
У вас є бабуся? Може хоч хтось хто може взяти дитину на пару годин
І моя непрохана порада… віддавайте в садочок так рано як тільки можливо.
Я неймовірно шкодую, що старшу доньку віддала аж в 4 роки🤦🏻♀️
Менший пішов як тільки йому виповнилося 2! Бо я знала — або плаче він, або плачемо вдома ми вдвох.
Важко й досі. Не люблю вихідні… В будні легше, бо дітей півдня немає вдома і потім ми на радісній хвилі всі разом…
Десь після 4 стане легше або коли піде до садочку. З місяців 10 мені тяжче стало, все зносила. І до 4 місяців було тяжко, бо коліки і я після кс.
Вы простите, но я не знаю, кто вам говорит, что дальше будет легче. Мне тоже говорили. И я верила. Но мне не легче. Мне все тяжелее и тяжелее. И эта усталость накапливается и накапливается уже почти 6 лет. И тоже плачу. Старший ещё ни разу не спал всю ночь. Младший тоже. Сад выручает, но это полдня. Муж работает, или у нас дел куча.... Ну, короче, все ещё жду
@oponomarova не повірите, але старший у мене з аутизмом. І я думала, що з ним важко. Поки не народився молодший. От до року ще якось можна було жити. Але тоді у старшого жесть була. А потім малий чим далі, тим неадекватніше. Я просто вішаюся. І після 3 стало ще складніше, реально. Я вже не знаю, чи буде колись легше...
@helgalinnik, у вас є якась допомога?
Я так нам співчуваю… Мене б без садочка вже не було… Бабусі далеко, але коли й були поруч, то особливо не допомагали.
Я хоч з 9 до 15 дихаю вільно, бо я знаю, що малі в безпеці, нагодовані, грають і те все без мене!
@oponomarova ні, тільки ми з чоловіком. Але він багато працює. Малий в садочку до 15, старший до 12. Але вихідні - то дупа. Бо тато і в суботу, і в неділю працює вдома з 8 до 20. А коли були в Києві, то його майже ніколи не було. Тільки вранці разом виходили - він на роботу, я малих у садочки
Я Вас очень понимаю,так же было,только мама или свекровь могли взять на пару часов на улице помогать,после года просто привыкаешь)а действительно легче стало,когда пошла в сад)
И ложитесь спать в обед с дочкой,меня это спасало)Обнимаю Вас,держитесь🤗
@zhuravlyha и проверьте,может у вас дифицит витамина Д,тоже очень влияет на настроение и усталость
В 10 месяцев было легче,чем сейчас,с этим долбанным кризисом 3-4 лет
Мы с мужем практически все время сами, вернее он раньше целый день по будням на работе, а я дома с малой + домашние дела. Но у меня было спасение вечером - он игрался с ней пару часов и это был мой релакс (убраться, приготовить, хобби... Ну вы поняли 🙃). Временами было очень тяжело морально, психически даже физически, местами втягиваешься и вроде ниче так. Но очень сказывается отсутствие времени на себя. Все вертится вокруг ребенка. Малая ещё перестала спать днём раньше 2 лет и у меня ещё и это время пропало (после родов около полугода спала на мне, я даже извините в туалет и покушать нормально не могла). В общем я вас очень прекрасно понимаю. У нас секс практически пропал, потому, что вечером уже валишся с ног. И ещё и садика у нас нет и не предвидится пока. С финансами в последнее время вообще завал, про няню могу мечтать только... Думала заграницу поехать, так я с ней одна вообще здурею.
Дуууже мені відгукнувся ваш коментар) мені здається багато що залежить від самої мами. Ну типу індивідуально все, комусь легше, комусь важче може бути в одних і тих же умовах. Я більше інтроверт і відсутність часу на себе дуже важко дається.
З сексом доволі нестабільно все. Буває і пару разів на тиждень, а трапляється, що і пару місяців затишшя. Все реально залежить від дитини, особливо зараз, коли вона весь час хоче проводити зі мною поряд)
Я за кордоном, постійно з 2-ма дітками сама, різниця в них маленька, одна повзе, другий лізе кругом, чоловік тільки в неділю вдома, йде 7 ранку, приходить 8 вечера. Допомогати немає кому. Ми сильні, і ми повинні триматись. Я дуже люблю своїх дітей, і на щастя в мене такого немає, як у вас
В 10м тоже был пик усталости , вроде чуть стало легче и моментом как-то очень резко снова сложно , сейчас через неделю год , полегчало , но еще не ходим , но я решила не расслабляться и жду второго 🥲🤣 за то в 30 буду отдыхать с двумя детьми по 9 и 7 лет ( думаю на них конечная 😂)
Ох ви сильна жінка) ми теж періодично думаємо про другу дитину, але це такі качєлі)
Бабушки, дедушки, подружки в конце концов могут пару ч посидеть?
Почитала комменты,что легче не станет... Ну видимо у каждого по-разному. Мне стало легче, когда дочь пошла. И на площадке она спокойно игралась и никуда не неслась. Так,что надейтесь на лучшее)
Не знаю что сказать. Рядом никого и когда никого рядом, то и сад не очень спасает, так как дети болеют. Становится проще в коммуникации, но времени побыть наедине как не было, так и нет. Мы все ещё ждём когда он заснёт и мы поедим под одеялом и посмотрим что-то. Вот и вся романтика. Так и после полугода, и после 3. И у меня есть подозрение, что и после 5 лет и тд. Моему три и я очень хочу, чтобы он перестал приходить к нам хотя бы ночью и спал у себя в кровати. Хочется хотя бы спать с мужем ВДВОЕМ. О большем я уже и не мечтаю....какие выходы с кафе и тд, хоть поспать бы вдвоем и во сне иметь личное пространство.
Дуже розумію( мала спить неспокійно і за всю ніч у нас з чоловіком є буквально години 2 під ранок, коли ми можемо спати в ліжку вдвох обійнявшись
@zhuravlyha да, я понимаю. Легче становится мне лично в плане того, что он более самостоятельный, ест сам, говорит хорошо и тд. Но то, о чем вы пишите, к сожалению, пока не очень. Отселили в свою кровать, выбирали все вместе и и тд, но все равно сегодня орал и пришёл в час ночи к нам....Но хотя бы полночи было у нас....
Если честно нам стало легче где то после 3 лет...у вас нет бабушек?
Є бабусі. Мама чоловіка дуже допомагає. По суботам відвозимо до них малу на пару годин. То трошки рятує) з нею в нас супер хороші стосунки) на жаль з власною мамою - навпаки
Простіше не стане (( почнуться інші приколи, через які психоемоційно може бути навіть важче. Бо з’явиться характер, свої смаки, свої кордони, і все це буде виточуватися об Вас.
Вам потрібно з чоловіком навчитися знаходити час для відпочинку. Кожного дня потроху. Мені дуже сподобалося порівняння втоми з голодом. Якщо один раз цілий день їсти, то ну наскільки вистачить? На день? Два? Те саме з втомою.
Треба знайти варіанти так організувати, щоб хоча б через день у Вас було тих 15-30 хвилин для себе/перезавантаження. Мінімізуйте хатню роботу, найміть прибиральницю раз на тиждень або хоча б на якісь види робіт (наприклад, Ви прибираєте і вона Вам допомагає паралельно), хай чоловік з малою гуляє… Вам це може здатися неможливим, але влаштуйте брейншторм, спробуйте.
Діти - це марафон, а не спринт…
Знайдіть іншу маму з дитиною схожого віку. Вдвох легше сидіти з дітьми. В цей час і готувати легше. Можна одразу на дві родини так готувати. Сьогодні прийшли до них в гості - готуєте у них борщ на дві родини. Завтра вони до вас прийшли - смажите картоплю на дві родини тощо
@pokerskoo, звучить як хороший план) проте ми живемо в приватному будинку і в нашому районі на жаль майже нікого не знаю, особливо мам. Та й не вийдеш дуже погуляти за подвір’я, багато циган та є не зовсім врівноважені сусіди😐 взагалі не знаю, як люди заводять друзів після 25 років
В нас є трохи часу на себе приблизно з 21:00 до 23:00 щовечора. Коли мала засинає. Ми можемо подивитися щось, або навіть пограти в приставку. Але потім неспокійна ніч, навантажений день і таке враження, наче тих пару годин і не було
Не знаю кому там легче с года, как раз когда ребенок начинает носиться как ураган по земному шару🌪️😆🤪🙈
Даже с двумя младенцами было легче, когда в колясочке лежат и гулят🥲
Реально легче станет когда ребенок утром спрашивает из скольки яиц вы любите яичницу и сам готовит и помоет посуду😆👍🏼
Потерпите ещё чуть до садика. Как заживете👌🏼 ещё не будете знать куда столько свободного времени девать.
По можливості можна найняти няню. А взагалі буде легше коли піде в садочок. Я вже чекаю коли моя молодша теж почне ходити,бо пішов шостий рік декрету, це дається в знаки 🤪
О так, зрозуміла, що з пам’яттю стало дуже погано😄
Я вас розчарую ,але легше стане тоді,коли діти з'їдуть. І то не факт.
Краще взяти няню ,і насолодитися тишею.
Я вас дуже розумію🙏 воно реально стає легше, але не легко… Садочок коли буде, ото клас! Чи няня
Для няні в нас не вистачає фінансів. Я виходила на парт тайм на роботу, коли малій було 3 місяці. Віддалено звісно. Але ринок вже не той і зарплатня теж. Та й після 3 місяців роботи мене попросили повернутися назад в дикрет, хоча і результати були. То таке. Зараз тільки чоловік працює, та й то, сказали що до кінця квітня, а далі не факт, що лишать на проекті
Легче не станет, просто привыкаешь к ребенку, и один движ сменяется другим.
И надо просто войти в этот ритм.
Почитала комменты,что легче не станет... Ну видимо у каждого по-разному. Мне стало легче, когда дочь пошла. И на площадке она спокойно игралась и никуда не неслась. Так,что надейтесь на лучшее)