Чому так важко бути мамою? Відповіді та підтримка

Коли усі лягають спати -

Ти сідаєш на стілець, і сльози градом .

Коли усі лягають спаси - ти сідаєш майструвати . Майструвати те саме розвалене життя . Ти готуєш посмішку на ранок ...але не знаєш як з цим всім жити далі.

Ти штучно наповнюєш своє життя . Щось мариш ,та намагаєшся.

Проходить час, і ти розумієш що знову піддався самообману .

Коли усі лягають спати - ти порожній.

Твоє розуміння стає настільки величезним ,що давить груди від болю .

І єдине що робиш - виєш від цього болю .

День за днем

День за днем

Ти мариш іншого життя . Того, якого в тебе ніколи не буде .

Ти ненавидиш людей ,які винні . І пояснюєш собі що це нормально.

А потім ти вмовляєш себе відпустити образи.

А потім ти таки не зміг.... І знову біль.

Ніхто не винен ? Чи ніхто не буде відповідати за скоєне ?

А ти вже зруйнована.... Вже розбита і травмована.

Вже ! І на все життя ...

Ти на гойдалці . Гойдалці болі та відчаю , вмовляння самої себе і віри.

В краще ? В будь-яке... Але інше .

Твоє життя не на до і після . Воно таке завжди .

Ти не знала іншого . Не бачила .

Ти - рана .

Ти - маска.

Ти . Взагалі . Існуєш ?!

Все частіше питання :

За що ? Чому ? Для кого ? Навіщо ? Як ?

Відповіді ? Ні.

Тільки питання .