Сьогодні моїй донці 5 років. Я, будучи людиною достатньо сухою на почуття, нікому в житі слів…
Сьогодні моїй донці 5 років.
Я, будучи людиною достатньо сухою на почуття, нікому в житі слів кохання майже не говорила. Мій чоловік чув від мене напевно один раз в житті.
Коли народилась мала, я чітко усвідомила, що моя донька заслуговує на дитинство повне емоційного проявлення і ніжності від мене, а не так як мама зі мною, слова доброго не сказала і я такою виросла.
І от, донька на руках, крихітка, я наодинці з нею буквально вчу себе вимовляти я тебе люблю. Як же це було важко вимовити вперше, немов рот свинцем залитий. Я відчувала любов до донечки, та не могла саме висловити її. Почала наодинці, перший, другий, п'ятий раз.. Поки це не стало звичкою... Поки я при цих словах не відчула себе нормальною. Що я про себе тільки не думала в різні часи! Та саме донька прийшла у цей світ і допомогла (і досі допомагає) мені змінюватись. Зараз між нами багато ніжності, любові і приємних слів. І чоловікові перепадає))
Дякую тобі, моє серденько, що ти обрала саме мене своєю мамою ♥️
Людмила·
Мама дочки (4 года)
Поздравляю!))) У меня тоже подобное было от родителей. Они никогда мне не говорили слов любви, и мне очень тяжело было начать говорить. Мужу говорила в ответ, а вот дочери было почему-то тяжелее признаваться, особенно когда она совсем маленькая была. Теперь же каждый день ей говорю по много раз!)))
Юлия··
Мама дочки-младенца
мне кажется у многих такое было, рождённых в СССР. там не принято было проявлять чувства, разве что радоваться субботникам) мама тоже мне не говорила, что любит меня, но я ни на секунду в этом не сомневалась)
Людмила··
Мама дочки (4 года)
а вот я сомневалась, даже очень. В подростковом возрасте так вообще решила, что я не родная, и что меня из-за этого ненавидит (мать), к родным так не относятся.
Юлия··
Мама дочки-младенца
меня на дискотеки не пускали) я тоже очень злилась, а теперь вот когда дочка появилась, то не знаю буду ли я пускать 😂