Моя дитина перестала слухатись мене та чоловіка. Я вже боюся виходити на вулицю з нею, або їхати в інший кінець міста, бо не справлюсь з істериками. Наприклад, вийшли на вулицю, все нормально, їдем на станках- все- верещить- « я хотіла ось так і так їхати», « хочу, щоб батько от так в так зробив», батько каже- « візьми санчата, я спущу тебе», плаче, їстерить.. зайшли з горем пополам в магазин, там теж тележка, істерика, що не дали їй заїхати в вітрину.. ледве додому дійшли. Така поведінка кожний день- « я хочу, дайте..» ніхто для неї не авторитет., чуть що - воплі та істерика. Я не розумію, чи це ми щось упустили, чи це вік такий. Хочеться застрелитись, хоча в садочку вихователя слухає...
У нас теж саме буває періодично. Частенько після садочку. Наче не знає як виплеснути ємоції і починає істерити з приводу і без.
Ми не ведемось, не реагуємо, а тільки пояснюємо, що так не можна. Коли вже нервів не вистачило, закрила ії раз у кімнаті на 10 хв. Вона викричалась і вуаля до мене повернулась моя ніжна дитина)
У нас істерики коли не по його. Не слухається теж. На вулиці не хоче давати руку, не збирає іграшки, не хоче їсти, ниє і т. д. Ще і ще говорить не приказувати, не кричати.