Пост ниття з риторичним питання: як вижити в місті, яке страшенно не подобається?🥺 Перший рік тут якраз припала перша вагтність, все чуже, нікого із знайомих, срач повсюди, може ще гормони...я днями просто ревіла всю вагітність. Пройшло п'ять років. Думала звикну, адаптуюсь... і не можу, просто все бісить, не місто, а якась засрана діра, кожен вихід з дому =депресія😣і що з цим всим робити. Ще й час такий
Ну якщо ви про Васильків то нічого з цим не зробити, бо то таке місто. Мене воно теж пригнічувало завжди
ми були у Вінницькій області цієї весни, вимушено. Мене звісно вразило, що аналізи там приймають в звичайні пластикові стаканчики😁але потім я була ще дужче вражена, місцями для відпочинку, майданчиками, як все акуратно і доглянуто.
бачите, все відносно, десь щось гірше, десь щось краще....радує одне, що в будь якому місті країни у нас на паспорті тризуб, а не червоне гівно
О, я виросла в Василькові. Тому коли обирали з чоловіком квартиру десь біля Києва, то зразу сказала, що тільки не Васильків😂
Все пізнається в порівнянні.😢
Теж завжди здавалося,що все жахливо .Проблеми гірші ніж у всіх,поки не попали з малюком у реанімацію з кровотечею в мозку.Дитині 6 місяців.У нього інсульт,епілепсія і мальформація.Як жити з цим.Нам ніхто не може допомогти.
І розумію,що буває у багатьох ще гірше .
Тепер мрію ,щоб краще важко,сумно,скучно,але зі здоровою дитиною .
Ваш коментар як відро холодної води 😭 Дякую за нього. Хочеться написати вам тримайтеся, але розумію, що для вас це просто слова.... Обіймаю вас подумки 🥺
Просто взять и переехать в другой город,все в руках человека и судьба человека в его руках.зачем тратить свою жизнь на то что не нравится?взять принять решение и сразу действовать.
@kamboja "тротуар" б*ть, можна сказати що біля центральної дороги. Ну що за болото? Та його ж неможливо обійти. І так скрізь. Навіть гірше. Бо це ж навіть центральна дорога
до цього 10 років жила в Києві,відчувала себе людиною. Але чесно кажучи, сусіди дуже близько в квартирах) важко коли шумні чи неадекватні.
Как говорят эксперты по психосоматике то причины многих заболеваний людей из за того,что они ходят на нелюбимую работу,занимаются нелюбимым делом,терпят неприятных людей и живут там где им не нравится.
Чому ви там опинились? Немає змоги переїхати?
Я вас дуже розумію
Чи було у вас місто, яке подобалось?
Опинились чисто через фінансові можливості. Зараз би може і розглянула питання переїзду, якби не війна. Жили до цього 10 років в Києві, там подобалось. Зараз депресія викликана візитом в Обухів( там сподобався район) і калюжами у Василькові 😡
5 лет назад я переехала из Киева в свой родной маленький городок.
Я офигевала от того как люди сплетничают, придумывают. Я иду в банк, к врачу и тд, а незнакомые люди начинают меня расспрашивать о беременности, за кого замуж иду и не по залету ли случайно.
Я до сих пор когда выхожу на улицу, такое чувство, что я под прицелом. Я стала неуверенной в себе, словно какой-то скукоженной. Подруги со школы отпали. Я заметила, что я что-то им рассказываю, а потом слышу эту инфу перекрученную от чужих людей. У меня нет теперь подруг. Боюсь кому-то вообще что-то доверять и рассказывать.
Муж тут занял свою нишу, зарабатывает хорошо, и в киеве вдвоем мы вряд ли вдвоем столько будем зарабатывать. Поэтомупро переезд из-за этой стороны не думаем.
Вообщем с каждым годом я чувствую себя все хуже и хуже. Знаю, эта мнфа вам не поможет) это так..просто поныть и куда-то излить душу)
@kamboja, та да. Это просто капец с этими сплетнями. Я этих людей вообще не знаю, зато они обсуждают что я по залету замуж вышла.
Я сейчас когда в Киев приезжаю, словно крылья раскрываться. Все куда-то спешат, заняты своими делами, а тем более никто не обращает во что ты одет и тд.
Понятно, что в любом маленьком городе/селе это все норма. Но я к этому так и не привыкла. Еще боюсь, что сама стану такой же. Привычка обсуждать знакомых отбита напрочь во мне)
а тут ещё и книг нет! В 4 домах была - ни одной полки вообще для книг. Нашла в дальнем углу чердака небольшой ящичек с книжками . 😄
Есть много уютных небольших городков под Киевом,более ухоженных,более уютных.Просто надо посмотреть и поискать.
Я вас очень понимаю, в свое время прожила в городе который терпеть не могла 6 лет! Тоже вынужденно, были свои обстоятельства, и сейчас когда 3 года как уехали оттуда аж дышать легче.
Не нравится-меняй, не меняешь-не ной! Не перекладывайте ответственность за свою жизнь на местоположение.
Куди б людина не їхала, вона завжди з собою бере СЕБЕ, то ж спочатку потрібно розібратись з собою, від СЕБЕ не з‘їдеш, можливо потрібна допомога психолога, а депресія - це серйозно, потрібно до психіатра.
Теж завжди хотілось кудись поїхати жити, поки не зрозуміла, що проблема не в місці проживання…
Единственное может быть такое, что с точки зрения энергии вам не подходит город/страна. Но опять же, берите ответственность в свои руки и меняйте.
Ольга·
Мама троих детей
Просто взять и переехать в другой город,все в руках человека и судьба человека в его руках.зачем тратить свою жизнь на то что не нравится?взять принять решение и сразу действовать.
MK··
Мама двоих (младенец)
Я в принципі дуже важко переношу зміни, будь які. Мабуть ще й страшно, щоб не вляпатись в шось ще гірше. Але здається, що гірше і нікуди😁🙈
Татьяна··
Мама дочки (7 лет)
это Васильков вы так не любите? Была там в гостях пару раз)
MK··
Мама двоих (младенец)
"тротуар" б*ть, можна сказати що біля центральної дороги. Ну що за болото? Та його ж неможливо обійти. І так скрізь. Навіть гірше. Бо це ж навіть центральна дорога
Татьяна··
Мама дочки (7 лет)
а где вы жили до этого?
MK··
Мама двоих (младенец)
до цього 10 років жила в Києві,відчувала себе людиною. Але чесно кажучи, сусіди дуже близько в квартирах) важко коли шумні чи неадекватні.
Тетяна 🇺🇦🇨🇿·
Мама дочки (4 года)
Не нравится-меняй, не меняешь-не ной! Не перекладывайте ответственность за свою жизнь на местоположение.