Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
#апоговорить сьогодні спілкувалась з подругою - мамою. і коли я сказала, що більше не хочу дітей вона нереально здивувалась. а коли я сказала, що і мій чоловік мене у цьому підтримує то вона взагалі була в шоці😂 і так багато хто.. невже одна дитина то щось дивне? чи просто не бажання мати більше дітей то ненормально? і не тому що з Євою дуже важко, не тому що мені погано в декреті, ні.. просто не хочу в все🙄
Пост не по темі,але це вже крик душі.Соромно,але...Така проблема-чоловік у моїй і синовій присутності пукає,причому демонстративно.Я йому кажу,що це вкрай не етично,що це неповага.Я його не сприймаю вже всерйоз.Не хочу з ним інтиму.Порадьте,що б ви робили в такій ситуації.
Цікавить ваша думка. Чоловік майже одразу після народження сина пішов спати у іншу кімнату.. спочатку були аргументи що кусають комарі (в нас справді нашестя, вмикати раптор навіть дитячий поки не можна в кімнаті де малюк, я його навіть кладу під сітку в колясці тому що кусають жах як), потім що душно, потім що на роботу і треба виспатись, що мені самій буде зручніше на ліжку і тд. Я ніби його розумію, але... але що це бляха за гон? Ми одна сім‘я і повинні спати разом, і з дитиною і без!! Чула що жінки відправляють чоловіків спати окремо, а він сам! Вдень допомагає з малим і готує прибирає, а от вночі.... Не знаю, може це нормально, вле мене це так ображає, не можу.. Я права чи це нормально? Що мені з цим робити?😢
Матусі як вам ім'я для дівчинки Аделіна?🤪 Вже купу перебрали з чоловіком , але до душі поки що це )))
Татьяна·Мама дочки (7 лет)
Так может и не работать ради 10% бюджета? Нормально себе отдохнуть, быть не уставшей и не злой, убирать дом, готовить вкусности, надевать красивые платья дочке?
·10 отметок «Нравится»10·Ответить