Самозасинання дитини: критика спеціалістки та різні підходи

пускай орет и грыжу себе пупочную сделает

Я один раз попробовала от безысходности, морального и физического истощения оставить малышку в кроватке. До сих пор вспоминаю это с ужасом. Я выдержала только 20 минут и потом рыдала вместе с ней. Наладить сон ребенку и мне помог режим и советы консультанта по сну. И консультант была тоже не первой, первая настаивала что сз решит все наши проблемы, чего конечно не случилось 😂 честно говоря, я бы наверное ограничила общение с такой родственницей. Или вообще ничего не рассказывайте на семейных вечерах, что касается ребенка )

Хєх... який сум читати таке за колег. Так, такі випадки існують, багато психологів більше працюють інтуїтивно, і не звертають увагу на експерименти і висновки які мають після таких методів.

Так, такий метод прауює коли не підходиш до дитини, але потім з'являється багато проблем і залежностів (алкоголь , секс, і багато іншого) все через те що людина в маленькому віці зрозуміла що вона не потрібна цьому світу.

Ви правильно робите що прислухаєтеся до своїх відчуттів, дитині не можно довго плакати, погані наслідки. І "розбаливать" цим не можно. "Розбаловать" можно тільки тоді коли дитина істерікою вимагає щось і батьки через якийсь час здаються(тут психіка страждає теж)

Я не маю своїх дітей, але сподіваюся на усиновлення. І це мені не заважає консультувати вже більше ніж 2000 сімей, навіть через 5 років мені пишуть і дякують за стабільність в сім'ї.

А через таких психологів багато хто бояться звертатися, і більше страждають коли можно знайти класного.

Бажаю всім матусяс і татусям гармонії в відносинах)))

Эти методики были придуманы, когда нужно было мамам раньше выходить на работу (как ясли с 3 месяцев) и сделать ребёнка удобным.

Но они не учитывают то, что плач/ночные просыпания о чем-то сигнализируют. И если родитель не отзывается на эти сигналы - для малыша это огромный стресс. И со временем он просто перестает звать на помощь.

Я не хотела, чтобы мой ребенок перестал обращаться ко мне за помощью))

Я за то, чтобы первые годы жизни дать ребенку много любви, понимания, что его слышат, ему помогут и тогда он будет постепенно естественно расти и сепарироваться)

Но ситуации бывают разные - если нет иного выхода (нужно на работу, высыпаться), то тут уже каждый сам решает)

Какой бред! 🤦🏼‍♀️Скажите, что с превеликим удовольствием будете наблюдать за ее воспитанием ее же детей. ( Хотя я надеюсь, что она изменит свою точку зрения, в противном случае, мне жаль ее будущих детей) Главное спокойствие родителей и ребенка, а что кому в этом помогает - дело каждого! Я так считаю!

Такий собі вана у вас психолог. Ми від народження до 2 міс використовували приставне ліжечко, з початком війни перейшли на сумісний сон. Зі сном ніколи не було проблем. Взагалі, перші роки у дитини вибудовується відчуття довіри. Коли батьки ігнорують потреби дитини в такому малому віці, це лише травмує, адже дитина в такому віці не розуміє що думає дорослий, а просто відчуває страх, що йому потрібна допомога, а мама не відгукується. Я взагалі, за те, щоб вилюбити в дитинстві (це я не про розбалувати і дозволяти все) дати опору, щоб дитина розуміла, що батьки, це ті кому можна довіряти, хто завжди допоможе, а не народився і вже котись під три чорти, сам розбирайся коліки в тебе чи їсти хочеш. Батьки це провідники у дорослий світ, задача яких допомогти і навчити, а не ігнорувати. Та й взагалі, коли ще наобнімати і вилюбити, як не таких маленьких.

Ви знаєте, Фербера не читала, ми застосовували Естівіля. І це була остання надія. На моїй дитині не працювали жодні методи, які описують мами-противники Естівіля. Але, на диво, саме цей метод контрольованого плачу нас врятував - не тільки мене і чоловіка, а й дитину. Вона почала нормально спати, а не по 20-30 хвилин. І досі ми дуже задоволені, що тоді все таки ризикнули скоритатися цим дикунським, з точки зору багатьох, методом.

Мені таких порад, як вам, не нав'язували. І вважаю, що це правильно. Бо тільки мамі і родині дитини вирішувати, як краще. (Моя мама і свекруха, як дізналися, що наша мала почала спати, в ейфорії благали мене всім розказувати про таке спасіння. Я, звісно, категорично відмовилася, бо нащо мені косі погляди і така відповідальність.) Але коли мене все таки хтось питає поради або навіть плаче від безвиході (вживу чи на екрані телефона), я розповідаю, що допомогло моїй сім'ї.

Боже де такому вчать 🤯 не хотіла б я потрапити до такого психолога

Це вона вчилась по советській літературі 70х років 🙀

Є і в нас така родичка "психолог" яка любить все розповідати. Я з власного досвіду що буду враховувати в наступний раз: таблиці сну (вони приблизні), але суть в них є. Вікна сна, вираховувати вб і час сну. Наприклад зараз малому вже майже 3 і до сих пір дотримуюсь вб ( унас це 5,5, сон десь 1-1,5 години і 2ге вб 7+-год. Це я буду точно враховувати. Але все індивідуально. Наприклад у подружки мала після року взагалі не спить в обід і потім біля 20.00 лягає і спить добре всю ніч. А ми з 10 міс по 1,5 року спали ще 2 сни і якщо щось не так то всю ніч крутиться і погано спить.

Я далеко не прибічник таких методів

Від народження втішаю,заспокоюю,беру на руки,вкладаю спати(раніше на гв,тепер просто лежу поряд,глажу спинку, голівку)

Я не можу обґрунтувати ,чому я роблю саме так,а не інакше,просто я так відчуваю)донька,не дивлячись на дрібні капризи,ні разу не маніпулятор і не любитель сидіти на руках

З приводу непрошених порад -"дякую за пораду,я подумаю"- в кращому випадку,в гіршому -в кінці додати "іди кібєнімать"😁