Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Yuliia

Как воспитать стрессоустойчивость у ребёнка в условиях агрессии и ограничений?

Як це працює?

Що у суворих батьків веселі діти?

Поясню:

Є знайома, її сину 4р5м. Вона постійно оре на нього при чому таким криком що як вперше побачити то це шокує, мало того, вона дитину привселюдно може вдарити, або різко дьоргнути за капюшон, підняти за одну руку(що взагалі жесть). Те що вона йому каже це теж шокує.

Вона сама по собі дуже тривожна.

І враховуючи все це її малий увесь час посміхається. Ну просто постійно як грається чи підбігає до мого і якби я не знала його мати то вцілому б подумала що це найщасливіша дитина в місті.

Друга знайома. Дівчинці 5,5. Теж постійне орео, і цькування і критика дій, часто вранці як веду малого в садочок то чую як вона оре на малу(а це на секундочку 4 поверх. Але в деякі моменти адекватно поводиться. Тут треба віддати належне.

І теж мала ну постійно радісне щасливе таке диття що в голові не вкладається.

Третя знайома. Хлопчику 4,6. Орео зазвичай непривселюдне, а заводять додому і там вже, постійні обмеження і критика з приводу дій, ще є цькування в стилі «не роби того бо з тебе всі сміятися будуть/чого ти плачеш-мужчіни не плачуть/чого ти туди побіг вдаришся/замастишся». Часто все примусово через шантаж чи рукоприкладство.

І цей пацан хотів би бігати, але зазвичай поряд з нею стоїть або сидить і просто втичить(так було завжди), сором‘язливий і коли до нього посміхаєшся то він ховається за дорослого з яким поряд і раз навіть чула «з мене сміються».. Дуже стриманий і зазвичай сумний.

Четверта знайома. Хлопчику 4,4. Привселюдно не кричить на нього але дитина живе в тотальних обмеженнях бо є зокрема проблеми зі здоров’ям(не виключаю що катастрофічністт нав’язана тривожністю матері). Не бігай бо впрієш/не йди туди/те не можна це не можна.

Теж вцілому дуже стриманий і сумний+часто агресивний до інших дітей. Часто лякання бабайками. Дитина почала боятись різних героїв в костюмах

Це просто спостереження і цікавість.

Як думаєте, це повязано, що здавалось би відкрита агресія і діти позитивні, а те саме вдома і дитина сумна?

Чи можливо виховати дитину стресостійкою без оцих орео чи якісь може є позитивні наслідки від такого поводження з дітьми(про негатив я і так розумію)?

Бо ці діти що перші двоє то вони взагалі не реагують на орео емоційно, наче це вже просто шум.

Як на вашу думку, як виховати стресостійкість у дитини?

14

Комментарии

kamboja

Татьяна

Мама дочки (7 лет)

Могу сказать про стрессоустойчивость только, что подруга жутко орет на сына, били ремнем и крапивой и стрессоустойчивость выработали. Его редко чем проймешь, ему на все пофигу , на учителя и на троллинг других детей и тд. А моя плакала в школе, когда учительница повысила голос на других детей , испугалась ( хотя я уже давно не ору, но был период и я орала и могла дать по жопе, она уже и не помнит этого)

Отметок «Нравится»: 0
yusiko

Yuliia

От я почала задумуватись про те що виходить агресія буває корисною?

У нас спокійна сім‘я, але я теж час від часу можу підвищити голос, не кричати, і малий відразу ображається чи лякається.

І що, виходить у адекватності теж підводні камені свої?

Отметок «Нравится»: 0
yanysya_savch

Яна

у вихованні всі методи працюють, але ні в якому разі не бити, ніколи в житті і якщо сварити, то мати і так далі не припустимо. За майже 8 років було всяке, десь крикну, десь зупиню, але в більшості звичайно я спокійна (та в мене малий був ну надто гіперактивний), вже нерви здавали інколи) Але він ніколи мене не боявся та не ображався, ніколи! Зараз він дуже дружелюбний, знайде спільну мову з усіма, активний, якщо з дітьми, то буде і гратись, і бігати, як усі нормальні діти. Якщо його хтось образить, може дати відсіч, але не битись, я навчила його, що слово можна образити більше ніж кулаками. Він уже вчиться розрізняти з ким йому хочеться дружити. Словом, треба бути адекватною мамою/татом, де треба, то іноді і підвищувала інтонацію, но не так щоб аж мене сусіди чули 🤣 У нас же хлопці ростуть, не дівчата) При цьому, він залишився турботливий, ніжний, він знає, що дівчат ображати не можна, однокласниці уже робить подарунки 🤣

Отметок «Нравится»: 0
ylchik1512

ylchik1512

Мама дочки (4 года)

Вывод:все орут)

Отметок «Нравится»: 0
ylchik1512

ylchik1512

Мама дочки (4 года)

Все зависит от характера в какой то степени. Кого то можно сломать,кого то нет

Отметок «Нравится»: 0
yanysya_savch

Яна

Ой повірте, кожну людину можна зламати, у кожної є якась межа і якщо її переступити, то все, скалічена душа.

Отметок «Нравится»: 0
lyagalysheva

Lya

Мама двоих (1 год, 5 лет)

Та стоп. На эти случаи ора у таких родителей может быть тонна тепла и ласки. Они же не 24/7 издеваются, орут и пинают детей.

Я была счастливым ребёнком. Маму очень любила. Но на меня орали так, что я родителей иногда боялась. Но это не мешало мне быть счастливой и жизнерадостной. И никак не отразилось на любви к родителям. Потому что помимо ора у нас было очень много всего: доверие, понимание, любовь, поддержка, ласка, время вдвоём.

У меня есть пример мамы, которая никогда не кричит, не повышает голос и пальцем не трогает ребёнка. Но там пассивная агрессия зашкаливает так, что ребенок двигается и смотрит на реакцию мамы. Он не пугается, а постоянно следит за соответствием её представлению о нормальном поведении.

Я когда их видела,всегда думала, что лучше она б крикнула, чем так

Но!

Я ни в коем случае не утверждаю, что крик - это норма. НЕТ. но все мы живые люди. И сорваться может каждый.

Отметок «Нравится»: 2
yusiko

Yuliia

Те що тепло ласка любов навіть не ставиться під питання.

Вони дуже люблять своїх дітей.

Мене конкретно цікавить що привселюдна агресія і діти стресостійкі і радісні, прихована агресія(маю на увазі що не привселюдна а коли відводять в сторону) то діти сумні.

У моєму випадку, коли я на малого підвищую голос то він ображається на мене та іноді лякається. І тут я задумалась що агресія таки може корисна?

Питання у вихованні стресостійкості 🤔

Отметок «Нравится»: 0
lyagalysheva

Lya

Мама двоих (1 год, 5 лет)

мне кажется, скрытая агрессия - это не отвести в сторону. Скрытая - это когда мама вроде как улыбается и все хорошо, но ребёнок чувствует давление, негатив, ущемление. У меня муж такой. Он вообще не кричит. Но лучше бы блин крикнул, чем так.

Где на ребёнка кричат и как играет меньшую роль, чем отношения ребёнка с родителями. Если малыш понимает, что да, мама вот так крикнула, вот такой у неё характер и дурная привычка, но мама его любит, мама поддержит, мама друг, то и будет улыбчивый и жизнерадостный.

Но сколь угодно спокойная мама, которая не кричит, не ругает привселюдно, может не быть другом, не поддерживать. Я плохо могу объяснять, но надеюсь суть ясна.

Плюс, я все же за то, чтобы ребёнок видел весь спектр эмоций.

Отметок «Нравится»: 1
yusiko

Yuliia

до речі да, може і справді відношення краще у тих які привселюдно кричать 🤔. Бо от коли забирає з садочку то та мала підбігає і прям «мама мамочка».

Бо прихована агресія і справді це такий жахливий тиск що винести іноді неможливо. Можливо ті двоє, що сумні і справді не відчувають підтримки і що мама-друг🤔.

Дякую, є про що задуматись

Отметок «Нравится»: 1
lilies

lilies

На те, якою є доросла людина має вплив декілька факторів: гени, вроджений характер, поведінка батьків, соціум.

Те, що діти веселі, це не означає, що у них не буде комплексів, які їм нав'язують батьки. Абсолютно всі фактори мають вплив на майбутнє дитини.

Я ніколи не била дитину, він мало ходив в садочки в Україні, але саме звідти виніс для себе страх що з нього можуть сміятися. Це виплило в Польщі. Коли він заплакав у садочку, я забрала його в коридор, заспокоїла, а він не хотів повертатися до групи "бо тепер діти будуть сміятися"

Я питаю: "а тобі смішно, коли хтось плаче?"

Каже: "ні"

"Тоді чому ти впевнений що іншим дітям буде смішно?"

Честно, закортіло повернутися в Україну, і висказати тим дурам вихователям😡😡😡

Я впевнена, що і заіканя з'явилося завдяки цим ідіоткам.

От і вразлива дитина((

Звичайно, що я пояснюю йому, що є різні люди, не всі толерантні а деякі ще й не дуже розумні. Але розуміти він це починає тільки зараз, хоча і зараз все сприймає близько до душі.

Отметок «Нравится»: 1
irishka.l

Ирина

Мама двоих (4 года, 17 лет)

Все зависит в целом от обстановки в семье и от самого ребёнка... Разные формы насилия тоже имеют место быть, некоторые дети менее восприимчивы к психологическому насилию.

Я могу сказать за своего ребёнка, который ежедневно жил в разнообразном насилии до 3 лет. Нет, она вообще не стрессоустойчивая. Она боится всего и всех, типичная ситуация: мы живём сейчас в двухэтажном доме, если крикнуть со второго этажа на первый, то ребёнок сразу идёт прятаться за меня/под стол (а на минутку она уже год с нами). Официально выставлено два тревожных расстройства и нервные тики. Есть ещё то, что нам не поставили в силу возраста.

Ее биологический брат старше, ему сейчас вроде как 9-10 лет, он живет все в той же обстановке и да, я бы назвала его стрессоустойчивым. Ещё агрессивным, защитная реакция в таких условиях. От него плачет вся школа, весь район и вообще везде, где он появляется.

По моему можно обойтись и без насилия, чтобы воспитать нормальных членов нашего общества

Отметок «Нравится»: 2
petelinakata668

Екатерина

Мама дочки (2 года)

Ці історії мене звісно шокували , бо я з таким не стикалась ні разу, але я з донькою ношусь як з " писаною торбою " , а вона така скандальна 🤪

Може і буває насправді так

Отметок «Нравится»: 0
evgenia_gol

Evgenia

Мама сына (3 года)

Мені здається, просто рвзні характери.

Мій син - чутлива дитина. Він не любить шумні місця, вуха закриває, якщо люди дуже голосно сміються, кричать.

Мені здається, з такою дитиною кричати точно не варіант. Він просто замкнеться, стане лякливим, а не виробить стійкість.

Отметок «Нравится»: 2