Як я вижила після удару по ТЕЦ? Історія мами
Той самий день ...той самий страх.
23.11 я запам'ятаю на все життя .
Мені на роботу ПРЕЛИТІЛО .
Працюю я на ТЕЦ .
І як зараз пам'ятаю той страшний удар по нашому об'єкту інфроструктури .
Коли все зупинилося на декілька секунд ...а потім шалений грохіт скла по всюди ... На голову , під ногами.
І ти стоїш і думаєш...невже прильот .
Просто не встигаєш навіть злякатися .
Просто грохіт . Без розуміння ,чи летить вже наступна ? А може саме на тебе !
Мій мозок вимкнувся,і спрацювали прості людскі інстинкти -
Вибігти на вулицю до найближчого можливого укриття . В якому я вже обтряхнула скло з себе. Болі не було , не великі посічення я побачила вже пізніше.
В укритті чули ще 4 вибухи ...але то вже було ппо.
Просто дякую Богові шо я жива. Що ракета не впала на 200-500 метрів ближче ...і багато,багато іншого.
Одразу кажу ,чому не була в укритті до того !
ОПЕРАТИВНИЙ ПЕРСОНАЛ НЕ ХОДИТЬ В УКРИТТЯ . ТАК ЯК МИ НЕ МОЖЕМО ЗУПИНИТИ СТАНЦІЮ НА ЧАС ТРИВОГИ .
Після прильоту , і закінчення тривоги , ми прийняли ще вагони з вугіллям не дивлячись ні на що !!!
Сила нації !
І дака Богу за життя !
(Пролиставши на моїй сторінці ,є також дуже важливий пост про тец)
Евгения Психолог·
Боже, як же вам важко 🙏🥺 ви велика молодець, що не боїтесь і працюєте зараз на такому небезпечному об'єкті😟 я дякую вам за вашу сміливість. Дуже пишаюся нашою НАЦІЄЮ І ТАКИМИ ЛЮДЬМИ 🙌🙏🙏🙏🙏
Евгения Психолог··
Бережіть себе 🙌🙌🙌🙌🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
Евгения Григорьева··
Мама двоих (7 лет, 9 лет)
Дуже вдячна Вам 🙏
Людмила·
Мама дочки (3 года)
Боже, мені все більше кортить засунути в ті ракети в дупу путлеру та його приспішникам 👿