Что делать, если жизнь с ребёнком превратилась в рутину?

#поговорити Це вигорання чи післяродова дипресія мене застала аж через рік 😭. Взагалі немає сил, останнім часом апатія до всього і роздратованість. Більш всього що на фоні того що я вест час проводжу з дитиною, а вона з мене в‘є нитки. Характер просто 🤦🏼‍♀️, її нічого не цікавить , грається зі мною лише хвилин 10, далі плачі і істерики, і лише щоб на руках носила її а вона командувала що дати з поличок.Малювання,розвивашки качеля кукли,посудка, сортери, пірамідка, кубікит.д до одного місця, хвилин 5 цікаво і все. Іноді тільки сама чимсь займе себе і то не надовго. Їсти не хоче майже, від грудей відмовилась тепер лише суміш на ніч. В так кожен день без змін, я як білка в колесі. Признаю, що я з народженням дитини просто обісралась. Мені дуже складно, і чомусь більш морально. Вважаю себе не щасливою. Не знаю що робити з дитиною. Ми просто прокидаємось робимо всі справи по гігієні годую і просто жду коли там на обідній сон 😭 а потім і на нічний. Чи то я себе так заганяю чи реально мені час попити пігулок чи щось таке. Чоловік допомагає, але частіше він на роботі або в телефоні. Сама рідко кудись виходжу, але і це результатів не приносить, приходжу як вижатий лимон додому а тут дитина і все по кругу. А ще їм багато солодкого, прям хочу його весь час. Солодкого і втекти. Не знаю чи зрозуміло я написала, в голові просто каша.Може було таке в когось? Як ви мізки на місце ставили?