Сьогодні флешбеки з Дня Незалежності: як свято стало синонімом страху, і чому я плачу?

"..ДАЛІ ЗНОВУ В БІЙ"

Сьогодні під вечір мене щось криє..

Чоловік каже, що така кількість тривог для мене наче тригер.

Але не в цьому справа. Бо не бахкає як у наших інших містах..

Так, в мене сьогодні флеш беки.

Наче кадри з кінохроніки мого дитинства. Концерти, салюти, святкові ярмарки, усмішки рідних, а мені шарік з гелієм, цукрова вата і браслет що світиться😅 Це День Незалежності, ми так його святкували..

Далі в цій стрічці я бачу розгублені очі всіх. Всіх. Всіх кого я знаю. Всі були у розпачі. Бо ракети почали летіти повсюди. Світ став в чб.

Тепер це свято наче синонім страху. Як апокаліпсис, на вулиці тиша..

Мені так боляче за всіх, бо у кожного своя трагедія і я нічого не можу вдіяти.

Привітала та подякувала колишньому чоловікові, а в кінці його "..далі знову в бій".. І от ту дамбу прорвало, я нарешті реву за всі ці пів року, бо не розумію як до цього дійшло. Стільки трагедій, стільки болю.

Просто обіймаю..

..обіймаю кожного..