Дівчата.. Як ви справляєтесь? Я зараз в Німеччині з дитиною, 1,6 р. Останній місяць вже триматись не можу. Мы тут вже 5 місяць.. Чоловік в Україні.. Я плачу цілими днями.. Хочу в Київ.. Хочу до чоловіка.. Хочу те, нормальне життя.
Ще в січні ми мріяли жити закордоном... Житло, стабільний заробіток. Все збулось, та не такою ціною.. Ніякого відчуття щастя. відчуття, ніби життя зупинилось.. Почались панічні атаки, майже кожної ночі сонний параліч.. Поспілкувалась декілька разів з психологом, вона сказала, що потрібно пройти курс лікування у психіатра і в університеті сну. Також терапевт побачив якусь підозрілу родинку, сказав потрібно зробити мрт. Повна жопа. Я не можу комусь залишити дитину, щоб пройти лікування. І сама не витримую вже. Кажу чоловіку я так втомилась морально, плачу, а він каже я хочу спати, потім поговоримо. Відчуваю себе одною в цілому світі, нікому не потрібною. Важко.