Девочки нужен ваш совет. Сыну 6 лет и сегодня ночью он описался в постель. Как такое произошло, он объяснить не может. С ним такого не происходило с 3-х лет. Что-то я переживаю. У ваших деток такое было?
Щоб ви були здорові, дівчата, з вашими обговореннями. Сьогодні уві сні пішла в туалет, вві сні же ж згадала це обговорення і подумала, що треба якось перевірити сплю я чи нє.
Ну тіп... Спала.
@mann0987 намагається. Але в нас постійні дітки на майданчику надто маленькі ( до 3 років) і він не розуміє, як з ними бавитися. Старших соромиться, бо "вони странно говорять". Більше залежить від батьків. От позавчора прийшов з малим тато на майданчик, малий відразу підскочив до мене ( до того ми були самі, малий грався, я вишивала), питав що роблю, пішов до Марка, вернувся до мене, спитав як його звати. І тато щось до мене заговорив, я сказала, що малий не розмовляє польською, він своєму малому сказав, і ми разом з тим татом їм посильно перекладали. І тато сину сказав, що Марко не говорить польскою, щоб питався в пані - в мене. Я, як виявилося, не так і погано говорю 😆 тих людей розуміла і знала, що казати, тільки не знала як сказати, що син хоче хованки грати, то показала руками, як з малими дітьми куку роблять. І от коли ми х тим татом разом їм допомагали порозумітися - вони собі гралися. А так, коли за малим діти просто бігають і щось говорять, не чують, що батьки їм кажуть, що він не розуміє і я можу їх не розуміти, бо діти не всі гарно говорять, деякі шепелявлять, слова перекручують - він боїться. Хоча до дітей хоче і то дуже. Постійно на балкон бігає ( ми на першому поверсі) дивиться чи діти на майданчику є, і якщо є - проситься гуляти вже і зараз. Він може контактувати, дати іграшку, торкнутися і втікати (щоб його доганяли), але як тільки з ним починають розмовляти - він біжить до мене.
А садочка і в Україні не буде, сьогодні написали, що у військовий час тільки для працюючих батьків, я і до війни не могла знайти роботу, марно сподіватися, що коли в нашому місті приїхало багато людей я знайду роботу... Та і страшно вести. В нас бойових дій нема, але ж є тривоги, діти будуть їх пересиджувати в підвалі. Я поїхала, щоб мій того не чув і не сидів у підвалах, а зараз вертатися, коли ще нічого не скінчилося.... І раптом щось таки почнеться, а син в цей час в садку, а не біля мене? Ну нафіг, я його мабуть і не пускала б в садок, навіть вдома.
Понаблюдайте за ребёнком, если единоразово - вообще не заостряйте внимание, и очень важно - не стыдить ребёнка, не акцентируйте его внимание на этом. Спокойно проговорите «наверное ты очень крепко спал, и не смог разбудить своё тело, если хочешь - могу тебя будить ночью», постараться перед сном не давать жидкость. Если будет повторяться, тогда нужно смотреть какая стрессовая ситуация это могла спровоцировать.
Могу проконсультировать, я детский психолог.
@mann0987, понимаю это. Имею ввиду обратный процесс - например, будите Вы через 3-4 часа как уснул и спрашиваете хочет в туалет или нет.
Единичный случай не говорит ни о чем страшном.
Я помню себя в возрасте лет 8 наверное, сплю и мне хочется в туалет, снится, что прям иду и делаю все. А потом проснулась и мокрая постель. Мне кажется, что в 6 лет и 1 раз это не страшно.
Тю, шестирічне дитя може собі дозволити))
Якщо це одноразово, то нема нічого страшного і не треба за ним слідкувати, він буде нервувати ще більше
Ну буває, ну впісявся)
Я лет в 9 тоже уписялась во сне😁прыгала на кровати,и на меня завалились подушки,мне так смешно стало.Думаю полежу так,подожду маму с работы,чтоб посмотрела.Мама должна была скоро прийти.И я уснула,не дождавшись)проснулась уже в постели и мокрая🙈
Ой, стыдно такое рассказывать конечно, но.. я описалась как-то в школе, на уроке ритмики (6 лет мне было 😂). Я была очень стеснительной и мне было стыдно проситься выйти в туалет. Капец конечно. Ну бывает)))
Та буває у всіх.
Соромно зізнатися, але ще в підлітковому віці і при вагітності пару раз було таке, що мені то море снилося, то я уві сні "в туалет сходила". Доросла тьотя😂
Племінниці до 8 років не давали на ніч пити, вона нормально в туалет ходила, але вночі траплялося іноді.
@mann0987 в мене малий теж з моменту зняття памперсу назовсім і повного привчення до горшка не пісявся. Але за останній місяць вже двічі.
Один раз по дорозі з магазину, я 350 раз спитала в парку, де був туалет, чи він хоче. І після магазину на заправку заходили, теє спитала.А через три хвилини після виходу звідти "мам, а ми ще можем вернутися в туалет?"- "а що, додому не дотерпиш ?"(він спокійно терпить з самого початку походів на горщик) - "ай нє, не треба, я вже пісяю " - і правда, дивлюсь, а він пісяє. Ну блін. Сказала, що нічого страшного, але наступний раз ми будемо ходити в туалет, як буде можливість, щоб без аварій.
Він тоді нахлебтався води, соку на вулиці, то ж я розуміла, що захоче. А ще він тут на водному майданчику де вода холодна грався, може де підмерз..
І другий раз оце на днях, я в туалеті сиділа, він прийшов, спитав, що я роблю, я сказала. Виходжу, а він на диван напісяв. Мотивував це тим, що в туалеті
я була. Теж сказала, що нічого, але наступний раз скажи, що ти хочеш, я вийду або горщик виставлю.
@brienna В нас теж бувало, що прям летіли в туалет. Але вночі він вже давно не пісявся. Завжди будив мене, якщо хотів пісяти. Сам боїться йти в туалет вночі
Когда снится что я писяю во сне, то такое случается раз в год😅