ДИТЯЧИЙ САДОК В 1 РІК
Ще з самого народження я знала, що син з малечку піде до дитячого садочку. Вирішила після року почну водити, якщо не садок то в любому випадку це будуть хоча б заняття для розвитку.
Почалась війна, ми були вимушені покинути Україну, в ті моменти про садки і не згадувалось.
Облаштувавшись на новому місці, наважилась віддати сина в садок в іншій країні.
Чоловік був проти, інша мова, люди, менталітет, виховання. Вмовила спробувати.
Оскільки допомоги біля нас не було, 24/7 постійно з Марком була я, тому син дуже «мамин» напевно через це і бажала швидше знайомити з суспільством.
Звернувшись до comune, нам «виділили» приватний садок @
Перший місяц почався з ознайомлення нової місцевості, вихователів, діток.
Марк звикав довго, 3 неділі я заходила разом з ним для поступового звикання, з кожним разом добавляючи часу.
Перші дні він навіть не відходив від мене, якщо я намагалась відійти починав плакати, і розгублено шукати.
Далі в нього почалась стадія «сприйняття», що прийдеться сюди ходити кожен день.😅 Поступово почав відходити він мене, цікавитись іграшками, грати з дітками.
Вдячна вихователям за професійний підхід до кожного маля, все робиться без «дитячої травми» завела в залишила.
Далі почала залишати на 15-20 хвилин самого, реагував плаксиво, але заспокоювався як тільки виходила за двері, обов’язково прощалась і пояснювала що вернусь. З кожним днем додавали поступово часу.
І нарешті Марк почав з задоволенням ходити до садочку, залишавши на 2 години в мами був час для себе, а маля грався, розвивався, спілкувався, тепер спокійно можу залишити його без істерик, він з посмішкою махає мамі «ciao» і відправляє воздушні поцілуї😘