Дівчата, як пережити важкі часи, коли чоловік в ЗСУ? Поради та підтримка
Дівчатка, чудові, у кого чоловіки в арміі, як ви справляєтесь?
Мені іноді хочеться просто лягти і не бути :( мала звичайно остаточно закиснути не дає, є ще й робота, але світ весь сірий і болючий. Ще і додому повертатись неможна, бо там щодня прилітає.
Як підтримуєте свій дух?
(Варіанти «завжди є хтось, кому гірше» не катять:))
Женя ·
В ожидании первенца
Писать мужу письма! От руки. И потом вручить (или нет) на ваше усмотрение
Natali·
Мама сына-младенца
Чудо вас розумію. Для мене найкраща відрада це дитина, і розмови з чоловіком. А саме головне надія що все скором часі закінчиться і ми будемо разом.
black__fox·
Как..для меня это второй раз (правда,в первый ждала около полугода, и на тот момент было +/-спокойно в том месте,где он стоял,да и в принципе, ситуация была проще)..
просто доверилась ему. Понимаю,что он все равно вряд-ли бы дома остался,хотя так такового дома ни у него,ни у меня нет. Понимаю,что ему там сложнее, чем мне здесь. Понимаю,что мне надо держаться из-за малых. Ибо я единственная,по сути,что у них на данный момент есть..
Яна·
Мама двоих (2 года, 6 лет), ждёт третьего
Живу от звонка до звонка. Мой сейчас в Северодонецке, а там жопа, как всем известно. Уговариваю себя, что ему я не могу помочь, а вот сохранить адекватную мать для детей могу. Первый месяц плакала постоянно, не могла есть, спать. Сейчас стадия принятия. Понимаю Вас и обнимаю❤
Лучик··
Нехай всі повернуться скоріше!
Александра·
Мама сына-младенца
Переживаю конечно, но отношусь нормально так как муж учился в военном да и я тоже тоже военная, то наверно как то легче это все воспринимается
Hanna ·
Мама двоих (1 год, 7 лет)
Обнимаю вас 🥺❤️