Чи можливо, щоб в наш час відбувалася жорстока та нещадна повномасштабна війна, війна з присмаком геноциду? Хотілось би відповісти "ні", але реальність говорить "так".
Ненависть довжиною в 400 років випалює в людях людську суть та залишає лише біологічну оболонку.
Одним з компонентів людської психіки є Супер Его. Це невід'ємний елемент здорової психічної структури дорослої людини.
Що відбувається з людиною, коли вона виросла, але функцію власного внутрішнього регулятора передала у володіння іншій людині (чи збірному образу), ми можемо бачити на прикладі цієї війни. Разом з тим, зовнішній регулятор наділяється й відповідальністю за дії. І це дуже зручно бути 20-, 30-, 40-, 50-, 60- і т.д. річним дитям на колінцях у великого тата, який (ніби) піклується про тебе, оберігає від такого страшного світу, захищає, розсуває руками хмари та керує стихіями. І жодної відповідальності.
Не життя, а з медом шоколад.
Тим часом, у нас 100 днів війни.
100 днів стійкості та мужності, переплетених любов'ю до Батьківщини та до рідних.
100 днів актуалізованого руху до своєї ідентичності.