Дівчата пост нестандартний😭😭😭
В кого чоловік військовий і зараз в місцях де тяжко захищає нашу країну, скажіть як Ви тримаєтесь? Як думаєте про хороше? Як постійно не плакати? Поділіться будь ласка, що робити, щоб вірити тільки в добре?
Я зараз в стані, коли є тільки сльози, переживання і багато думок. Дуже дуже сильно хвилююсь за чоловіка і дуже багато плачу😭😭😭😭 Знаю він робить важливу справу, але вже пару днів не може нормально говорити, дуже поганий зв'язок і на добу один раз пише повідомлення.
Я так хочу щасливого життя, як до 24😭😭😭😭
Спасибо вашему мужу!!! Такие мужчины настоящие герои и всегда ими будут!
Обнимаю вас!
Желаю скорейшей встречи с мужем!!!!
Очень сложно быть в такой ситуации и вечных переживаниях. Обратитесь к психологу!!!!!! Всего вам хорошего. Скоро этому аду придет конец.
Автор, как вариант почитать здешние посты о том, что "о Боже, мы переселенцы, сидим на Западной и мужу вручили повестку, что делать??? Он работает в сфере айти и платит налоги для ваших детских..." и советы как спрятать мужа... как минимум злость и презрение гарантировано
Мой муж не там ,но плачу Каждый день за наших военных 😭😭😭
Я восхищаюсь женами, восхищаюсь защитниками. Спасибо вашему мужу . Пусть Бог хранит и оберегает 🙏
Підтримую вас, але "тримаюся" ледве-ледве. Живу суто заради дитини, тупо робот. Стараюсь відганяти погані думки, бо від цього можна захворіти і кому тоді треба моя дитина?
І я Вас обіймаю, тримайтеся. Давайте думати хороше, ми їх найкрепша підтримка, я при розмові з чоловіком навіть намагаюсь не плакати. Хто ж як не ми маємо вірити в них, а Вони це відчувають. Їм теж дуже страшно, але вони не можуть цього розповісти.
У Вас мобілізували чоловіка?
Хочеться вас підтримати, уявляю як це важко. Дякую вашому чоловіку, за те, що він робить, він герой!
Сподіваюсь все буде добре, і ви вірте в це і моліться і Бог почує.
Може полегшить самовідчуття медитація, розмова з психологом.
Спасибо вашему мужу!!! Такие мужчины настоящие герои и всегда ими будут!
Обнимаю вас!
Желаю скорейшей встречи с мужем!!!!
Очень сложно быть в такой ситуации и вечных переживаниях. Обратитесь к психологу!!!!!! Всего вам хорошего. Скоро этому аду придет конец.
Та як тримаюсь, плачу щодня. Мала не дає повністю в депресію піти.
Відволікаюсь спортом, лягаю вдень з малою спати, або дивитись серіал. Майже постійно гуляємо. Не те, щоб це дуже допомагало, але..
Постійно кажу собі фразу: "як повинно бути, так і буде, я нічого зараз не зміню". І проживаю далі..
Ваш чоловік мобілізований?
У мене тато на сході. Ледь тримаюсь. Дуже вас розумію… У мене паніка, відчай, страх… Я зараз в жахливому моральному і психічному стані. Вже не вивожу просто. У мене дуже гарні і близькі стосунки з батьками, тата обожнюю просто. Вдень хоть син відволікає, бо він дуже активний хлопчик. А кладу сина спати і починається… Взагалі я дуже стараюсь себе брати в руки, щоб остаточно криша не поїхала. В волонтерській команді зараз, монтую відео для них про їхню допомогу, вчу німецьку мову, стараюсь чимось себе займати. Так легше. Тримайтесь! Дуже розумію ваші почуття і хочеться вас обійняти!
Я Вас теж крепко крепко обіймаю. В мене перші дні були взагалі жахливі, я майже істерично постійно поакали чуть не до крику, так було боляче і страшно.... Потім почала сама себе трохи заспокоювати...
Давайте думати тільки про хороше, будемо вірити в них, бо ми їх найдорожча підтримка
@drevnjachok, дякую! Цими ж словами себе і заспокоюю. З мамою по черзі одна одну заспокоюємо😭 Бажаю, щоб скоріше весь цей жах закінчився і щоб кожна дочекалась свого воїна живим та здоровим🙏🏻
Дуже хочеться вас підтримать, бо це дійсно важко. І уявить наскільки можуть лише люди, які зараз теж переживають подібне. Вам вище порадили психологічну підтримку для сімей військовослужбовців, в Києві має таке бути, я думаю що це може бути тим що дійсно допоможе в ці важкі часи.
Я Вас дуже, дуже добре розумію…
Мій емоційний стан коливається - коли зв‘язку нема, я нервова, діти зчитують це і починають істерити. Коли подзвонить - видихаю, і чекаю наступної доби, щоб отримати заповітний дзвінок…
Мій чоловік - не військовий, він не служив у армії і не тримав зброю в руках. Тому я нервую ще й через це.
Рятує молитва. Читаю псалтир. Навела будильник на годиннику, щоб не забувати і молитись. Це трохи заспокоює та врівноважує.
І п‘ю заспокійливе у крайніх випадках ((
Ой, то Ви точно написали. Коли подзвонить - трохи заспокоюсь, потім знову хвилями находить, особливо ввечері, коли син засне, а в мене вмикається відчай і паніка...