Дівчата просто реву😭😭😭😭
Не кидати тапками!!!
Пишу тут максимально скорочено бо це довга розповідь.
У мене з мамою завжди були дивні відношення, ну не були ми подружками, не було теплого якогось спілкування. Мама дуже багато в чому допомагає, я їй вдячна і розумію всі ці "Батьків потрібно цінувати і радіти, що вони живі та здорові".
Але!!!
Ми зараз в Польщі разом з сином і мамою і в нас зовсім зіпсувалися відношення! В мене просто в голові не вкладається, щоживемо в чужій обстановці, а з рідною людиною нормально не спілкуємось. В мами особливість постійно ображатися на все та всіх, ну от банально: вчора образилаая на п'ятирічного хлопчика, який не захотів в той час з нею гратися, ну це триндець - доросла жінка ображається на дитину😧😧😧 Живемо зараз в чужих людей в будинку, і вранці постійно свариться, щоб син говорив пошепки, тільки що ми посварились, тому що знову закривала рот, Тихо, тихо і постійно тихо😭😭😭😭😭 Тільки я сказала, що хай син грається - одразу образа "Ти мені закриваєш рот".
В мене є сестра і вони спілкуються нормально, знаходять теми для розмови, ну а я ніяк не можу....
Я дуже довго і багато думала, що я винуватта в поганих відношеннях, а зарза мені так все набридло, що я навіть не хочу намагатись. Але в голові постійно фраза: "Дякуй, що в тебе жива мама, треба цінувати". Але всі мої спроби невтішні- постійні образи і сварки😭😭😭😭
Напевно пишу, щоб виговоритись, але й може хтось дасть пораду, що зробити, що почитати чи може послухати, щоб все таки змогти нормально з мамою спілкуватись.
Много читаю о законах вселенной и биоэнергетике, и есть одна замечательная фраза - нас не могут обидеть , мы можем только сами обидится. Если человек в постоянной обиде, пусть работает над своей гордыней, это она хочет быть значимой, это ее «корона», не ваша))
Вы молодец, что стараетесь принимать и понимать, мы все разные и люди на нашем пути (будь то мама, папа или касирша противная😁) это наш опыт и они посланы для чего-то.
Подумайте какие качества в вас может воспитывать ее это поведение и для чего вам это все дано))
Я прекрасно понимаю как это когда тебя одергивают, сама сейчас в подобной ситуации, но…..значит мы в нужном для нас месте, что сделаешь😀
Надеюсь доходчиво описала свою мысль🫶
Да, Ваші слова точно в ціль🤔🤔🤔
Про обіду - це дуже точно, бо людина постійно якто боїться втратити рівновагу важливості і статусності і навіть коли просто жартуємо зовсім цього не розуміє. А ще Ви праві про виховання в собі - я вже багато чого розумію, що підсвідомо намвгаюсь робити по іншому, ті моменти, які не подобаються в мамі.
Дякую за поради, дуже важливо це все обдумувати.
Якщо такі відносити то треба менше бачитсь- рідніші будете. Звичайно зараз мабуть у вас це не можливо а от на майбутнє... В мене з мамою схожі відносини були, старалась менше бачитись( декілька разів на тиждень), ріше звонить(1 раз на день)), тоді все ок. Дописала в дужках щоб не думали що я мороз)) але потім моя мама захворіл і її не стало,, весь світ перевернувся, все переосмислила, дуже її бракує, пам'ятаю лише хороше про неї
Прийміть мої співчуття...
От тому й хочеться спілкуватись радіти життю, цінувати, в ми навпаки сваримось😭😭😭
У нас такая же ситуация. Она изводит меня, мужа, сына. Да, я благодарна за помощь с младшим, но как же мне хочется ее отправить домой 🤦🏼♀️🤦🏼♀️🤦🏼♀️
@drevnjachok, мы заграницей вместе, я не могла ее оставить. Ну и она не сопротивлялась. А теперь вот я каждый день виновата что она не дома. Но домой она не поедет. Как-то так
У меня есть подруга ,она очень любит маму ,как и она её, живут в Америке обе ,но не могут долго находится вместе ....просто они привыкли ,что у каждого своя жизнь и не могут сосущетсвовать на одной территории вместе...надо выстраивать отношения с учётом этих особенностей...
Так, це про нас...
Мама добра, дбає, допомагає, робить все можливе і я ціню. А разом ми не можемо бути.
Ще є одна проблема в тому - мама трудоголик, вона постійно працює і зараз я зрозуміла, що це проблема, бо вона відвикла спілкуватися, отак ні про що, говорити. Вона постійно тільки за компом, тому коли ми сидимо разом за столом ми майже не розмовляємо🤔
Это ситуация. Это стресс. Ни Вы, ни мама не виноваты.
Вам пришлось жить вместе из-за случившихся событий. Жизнь столкнула вас лбами. Возможно, вы уже отвыкли уживаться.
А сейчас новая страна, скрытый (или нет) стресс. Это все может проявляться в агрессии друг к другу. Или к кому-то ещё.
Найдите общего врага. На ком можно срываться. И научитесь терпеть друг друга. Задавайте вопросы. Без наездов. Если придётся жить вместе ещё определенный срок
Нажаль я зрозуміла, що не потрібно очікувати теплого спілкування. А ще Ви праві нарахунок стресу і складної ситуації - це теж дає свої результати.
Это нормально. Вы абсолютно разные люди с разными взглядами на жизнь. Чего себя насиловать? Из за кровных уз не стоит этого делать. Будь то мама или дядя Петя сосед.Просто сейчас такая ситуация безвыходная. Потерпите(
Я и сама сейчас с трудом терплю свекровь со мной в Ирландии в одной комнате....
Просто примите за нормальность ваши теперешние отношения. И не напрягайтесь сильно что то исправить
Так, я завжди казала "Батьків треба люити на відстані, щоб сумували і раділи зустрічам", це найкращий варіант
У меня тоже такие отношения с мамой
Отпустите ситуацию « так то и так» вы не наладите с человеком того что ему от вас не нужно
Смиритесь и обстрагируйтесь
Живите по своему и не быть удобной для мамы
@mama_ponochki, Да розумію, що треба звикнути до такого, просто в голові був настрой на тепле добре спілкування.😭😭😭
Розумію, що треба спокійніше відноситись до такого
У меня с мамой отношений нет и не будет.
Просто,привет,как дела. Больше 2-х часов не можем находится рядом.
@mama_ponochki в подростковом, когда в очередной раз хотела меня наказать получила сдачи. Да, любви от матери я не чувствовала никогда.
@drevnjachok я ее не виню, возможно я напоминание об моем отце, от которого она ушла, когда он ее избил. Да мало ли что! Просто я с бабушкой жила до 6 почти, и там меня очень любили, а потом меня забрала "мама". Представляю стресс у меня ребенка, когда приехала чужая женщина с чужим мужчиной и увезли меня в др страну. Помню в детстве сильно чудила, а в 16 уехала поступать и практически не приезжала. Да мне так спокойнее, у меня своя семья и свои другие отношения в ней.
У меня с мамой отношений нет и не будет.
Просто,привет,как дела. Больше 2-х часов не можем находится рядом.