Мама дочки (2 года)

Не хочу їхати в Європу, але є можливість: як бути? Хто виїхав, пожалкували про переїзд?

В мене є реальна можливість залишитись жити в Європі…

Є підтримка з боку родичів, допоможуть з житлом, з роботою, з дитиною…

Тільки я не хочу..

Мені здається я не зможу прижитися, не моє це..

Чи це просто я ще не адаптувалась?

Мені цікаво, чи є такі серед вас, що виїхали жити в Європу і не пожаліли?

Я дуже люблю Київ, це мій дім💔 і я дуже хочу жити як раніше, в своій квартирі, працювати на своій роботі, жити серед своіх людей…

А з іншоі сторони, щось мені підказує щоб я залишалася тут…

переїзд в Європу життєві рішення адаптація в Європі

Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?

Плачу, просто ридаю. З чоловіком стосунки на тонкій волосині (( його задовбує, що я нічого не встигаю. Вчора забула…

Плачу, просто ридаю. З чоловіком стосунки на тонкій волосині (( його задовбує, що я нічого не встигаю. Вчора забула загрузити стірку, сьогодні відразу скандаліще, у мене сил нема фізично, я поїсти не маю часу... а тут ще й пиляють морально і щодня, щодня, щодня. (((( То їсти йому як належить не наварюють, то не прибрано норм, то ще щось. Я сходжу вже з розуму від цього приниження.(((( Скажіть, дівчатка, дуже чесно, всі хто читає мій пост, це я одна така неуспівака, невдаха, чи ще є? Якщо так, як у вас це відбилось на стосунках? Мені так тяжко на душі, я вам навіть не можу описати цю біль. Я дуже хочу розвестись, от прям в цю секунду, мені здається буде легше мені винести це материнство одній.

Перший місяць материнства: як подолати страх і втому?

Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу . Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію . Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін . Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік . Я боюся признатися їм про свої думки та почуття щоб їх не налякати та не розчарувати ((( Дуже надіюся ,що це таке часто трапляється і проходить з часом ,поділіться вашим досвідом як у вас перші місяці з дитиною пройшли ? Як бородися з такими думками та відчуттями ?

Чи можуть схватки початися вдень?

У кого схватки починалися вдень? Вичитала, що найбільше окситоцина в організмі вночі, тому частіше і родова діяльність починається в цей час. З старшим у мене так і було. Цікаво чи може зараз початись серед білого дня. Уже хочеться їхати в пологовий)

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій…

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…