Дівчата, мені дуже важко! Сама за кордоном, сварки навколо та страх - потрібна підтримка
Дівчата, мені немає з ким поговорити…
Ми закордоном, від чоловіка далеко…
Мало того що кожного дня переживаю за те що робиться вдома, так щей тут неспокійно, родичі, в яких я живу, між собою сваряться, навіть щараз вночі, коли я це пишу…
на цьому фоні я просто втратила як точку опори…
Всюди якась фігня, я зловила себе на думці, що боюся стояти на балконі, бо мене хилить вниз головою, боюся іти тротуаром, бо мене як тягне ступити пару кроків на дорогу під колеса машини, боюся втратити контроль над собою…
Хочеться підтримки, і розумію що в кожного своя біль, свої сльози, свої нерви😔
І тримаю все в собі, і хочу взяти себе в руки, бо є маленька дитина…
Дякую вам просто за те, що прочитали, цим самим мене вислухали..
Оля·
Мама двоих (3 года, 6 лет)
Я бы лучше искала бы волонтёров, колрые помогут с жильём!
Сейчас как ни крути, но много наших возращаются и возможно вам повезёт найти другое жильё.
Оля·
Мама двоих (3 года, 6 лет)
А вообще есть крайний случай, жить в центре помощи волонтеров. Есть город Медыка, там есть школа на карте, там можно жить и в полне комфортно. Спокойно и без нервов. Это как крайний вариант. Никогда не расстраивайся и не нужно терпеть
Ольга·
Мама дочки (2 года)
Можливо є зараз онлайн або там де ви зараз для українців психологічна підтримка від психологів. Треба обов’язково емоції не тримати у собі, а навчитись правильно їх випускати. І якщо хочете плакати, то плачте, але не стримуйте сліз. Плакати це дуже добре в такому стані.