Я розумію,що головне зараз мир.
Й то,що я напишу не є проблемою відповідно того,що зараз у нас відбувається в Україні,але багато з жінок зараз за кордоном й хочу знати, чи сумуєте ви за своїми чоловіками .?
Я зрозуміла, що за місяць перебування за кордоном,я не сумую за своїм чоловіком. Він дома,все добре, але мені чомусь байдуже. (Поясню.. чому так,бо коли народилася друга дитина, йому були основою друзі,пиво,гулянки....но не сім'я,й ця образа живе в мені......питання, а чому не кинула його,моя відповідь.....я незнаю, напевно, боялася розбити сім'ю свою, й дітям потрібен батько. Так, вже як рік він змінив пріорітети....в сторону нас, він звонить, сумую, каже любить.....а я не можу сказати слово ЛЮБЛЮ У ВІДПОВІДЬ,але мені вже якось й байдуже. ).
Я незнаю, просто виходить,що я його не люблю. Так жити,себе мучати. Я незнаю, от чесно. Навіть, незнаю з ким й поговорити про це.
Просто висказалась.