Каково ваше мнение о людях на Западе?

Знаєте, якось обідно мені за західних людей. Був пост, що житло здали задорого. А я згадую, як приїхала в Київ поступати і кімнату шукала. Щось задешево ніде не було. За мало не притони просили пристойні гроші. Ринок є ринок, попит-пропозиція і т.д. На Закарпатті десятки родин в селі в моєї бабусі безкоштовно прийняли у себе людей. Щось я не пам'ятаю, щоб за 17 років життя в Києві, хтось з моїх знайомих, чи я особисто, таке зробила. Щоразу морозилася, якщо мама мені намагалася нав'язати далекого родича на ночівлю, якщо тому треба було в столицю приїхати. Тому не треба питати, як вам люди. Люди всюди однакові. А за мову взагалі не повинно бути ніяких дискусій. Треба переходити на українську і крапка. Інакше, чекайте сукиних асвабадітєлєй

Как и везде. Совершенно разные. Но все топят за укр мову 🤦

Мы во Львовской обл. На нас никто криво не смотрит, люди добрые и помогают. Если надо в город - спрашиваем у мужчины, который еа работу ездит, есть ли места на этот день, бесплатно подвозит и односельчан и нас. В магазинах иногда ребенка угощают конфетой/печенькой. Один раз пришла за яблоками - а женщина передо мной ппоследние забрала. Она как услышала что мне яблоки надо - отсыпала, а другая сказала что через продавщицу мне домашние передаст, передала на следующий день.
Одежду подошли спросили надо ли (до того как гуманитарку в село завезли), коляску отдали (в центр села я теперь с ребенком не час иду, а минут 15 везу).

Мне непривычно что тут по воскресеньям нельзя работать и даже вещи в стиралке постирать, в церковные праздники так же. Ну, это не особо проблема, подстраиваться просто приходится. Украинский для меня не родной, но зато повод есть ребенка научить на укр разговаривать, это ему в жизни точно пригодится))

Блин, я в восторге! Ещё не читала комментарии, но я прям на этих людей с открытым ртом смотрю. Пару ситуаций было, самое главное, что малышка моя сильно упала на площадке, местная семья отвезли на другой конец в детский травмпункт, переживали, хотели денег дать 🙈 я такого отношения от родни даже не видела)) И ещё бариста возле дома, милая такая девушка. Очень приветливая . Единственный раз, не пойми что, какая-то обиженная жизнью бабенка стала меня жизни учить в Таврии ( супермаркет), чтоб я ребёнка не садила в тележку, запачкаем. Грязнючие блять телеги. Ну то такое, она может и сама не местная,😂 просто сейчас у многих психика покинула чат. Мне вот эти люди кажутся намного ближе чем в Киеве, где я прожила 10 лет. Сама я из Сумской области. Я на западной Украине впервые и так мне тут нравится, ттт

Второй день в Тернополе. Вроде пока норм. Приветливые. Диалект конечно такой что иногда не понимаю. Стараюсь говорить на украинском языке
Еще как сказала риэлтор что нашла мне жилье - Люди с восточной Украины очень переборчивы. Все им не так.

Знаєте, якось обідно мені за західних людей. Був пост, що житло здали задорого. А я згадую, як приїхала в Київ поступати і кімнату шукала. Щось задешево ніде не було. За мало не притони просили пристойні гроші. Ринок є ринок, попит-пропозиція і т.д. На Закарпатті десятки родин в селі в моєї бабусі безкоштовно прийняли у себе людей. Щось я не пам'ятаю, щоб за 17 років життя в Києві, хтось з моїх знайомих, чи я особисто, таке зробила. Щоразу морозилася, якщо мама мені намагалася нав'язати далекого родича на ночівлю, якщо тому треба було в столицю приїхати. Тому не треба питати, як вам люди. Люди всюди однакові. А за мову взагалі не повинно бути ніяких дискусій. Треба переходити на українську і крапка. Інакше, чекайте сукиних асвабадітєлєй

Я Одеситка, з 2008 року жила на заході Україні, з 2016 по 2018 рік, саме на Закарпатті. Чесно кажучи, якщо вийде, то хотілось би залишитися там на постійно. Мені все дуже подобається, люди класні. Є як у всі регіонах свої приколи, свої уроди..... Але якщо брати Одессу, то і там є не зовсім приємні яким до всього є діло.

Люди как люди, они нас тоже боятся🤣🤣
Меня удивил наш учитель, когда ей сказали что у нее в классе будет девочка из Харькова, она переживала и нервничала (1й класс) Это она мне рассказывала потом. Говорит, ну я йпереживала, а потом подумала, там же такі самі люди як і тут. Так и не поняла я, чего нас бояться😁
Но в целом терпимо, и да, порой кажется что у меня на лбу написано, что я не местная. Но я уже расслабилась, смирилась, поэтому шо є, то є.

Как и везде. Совершенно разные. Но все топят за укр мову 🤦

Ми живемо у невел містечку, то часто ще ловлю скануючі погляди місцевих. Я звикла одягатися Не непомітно. От вони відразу по цьому відрізняють, що ти не з їх стаї. Але ін одягу у мене і дитини нема, тож хай вибачають.

Ну, різні люди. Але більшість хороших, співчутливих. Щоправда, їм до всього є справа. Наприклад, себе я б назвала,, отрешенной,, чи холодною. От мені, справді як киянці, все рівно чи переселенець зареєструвався чи ні, чи сходив у військомат чи ні. А от місцевим усе треба знати.
Вони інші. Кияни не такі, наприклад.
Але мені серед них комфортно.

Мне встретились разные, в том числе и не очень хорошие люди. Беженцев курвами называли, воровали вещи, гуманитарку.

В супермаркетах тоже не очень хорошие разговоры слышала.

Замечательные, добрые и отзывчивые люди💔