Я ніколи не обіймаю чужих. А цього чоловіка обійняла на прощання. Ми розговорились на зупинці.

Це Василь. Йому 68. Він з Ірпеня. Обличчя не показую.

«Ото дружину і внучку на моїх очах розірвало. Вони помогали волонтьорам. Ну там їжу, ліки...

Вони вийшли надвір по воду, а я в домі остався. Так їх і розірвало. Кровіщі було... Де рука, де кусок голови...

Я потім в пакетік їх збирав і в квітнику похоронив, щоб собаки не рознесли...

А внуку я не казав, що нема їх... Потім скажу...

Я по підвалах двадцать три дня.

Мені тут зробили рентген, кажуть — Ви курите?

А я — нє, 40 років не курю, то я так пилі надихався...

Увезли мене сюда воєнні. Наші воєнні, то взагалі прекрасниє хлопци. Вони і годували нас, коли їсти не було чого, і лікарства давали, дай Бог їм здоров'я.

А дім... Нема дому. Я три дня привалений лежав, пока мене наші не найшли. І то були б не найшли. Случайно. Я случайно живий. Мене в ямку одкинуло, і я живий.

Після війни поїду назад. Ото построю щось маленьке таке. І своїх....похороню як людей.

Я тут не лишусь. Що ми рускім зробили, що вони отако на нас? За що? Моя жінка була вихователькою, а я слєсар.. За що?»

Чоловік старається не плакати. Дякує. Обіцяє сходити до психолога і знову — до лікаря. Обійняла. Це найменше, що могла йому дати...

Пишу цю історію не задля піару. Щоб не забути.

Зі сторінки Таня Боярчук.....

P. S. Поділилася, тому що історія жива, з перших вуст... кровоточить...

А людям, які далеко і коли дзвонять довго пояснювати що тут відбувається. Їм в теплих спокійних місцях здається ніби це КІНО....їх не стосується....вони часто намагаються розповісти те, що в Києві чи Харкові, чи Маріуполі бомби не падають, бо в новинах про це не кажуть... І ти втомлюєшся пояснювати. А спочатку навіть приховував правду, щоб там людям спокійніше спалось...

Прийшла до висновку, що це не правильно!

Кожен зобов'язаний знати, що коїться і не треба закривати на це очі, абстрагуватися.

Це не по людськи.

Це підло.

У всіх ВІЙНА.

У кожного українця, де б він не знаходився. Чи в Карпатах, чи за кордоном.

У всіх єдине горе.

У всіх єдина боротьба.

Боротьба за свободу.

Боротьба за життя.

Боротьба за мирне майбутнє.

Тому відкрийте очі всі. І приймайте участь у цьому кіно, будьте головними героями, а не просто глядачами в кінотеатрі....

#зустрінемосьнавиходізкіно
ссылка